У суботу 7 грудня відбулася ІІ сесія собору Філадельфійської архиєпархії, на який, на запрошення архиєпископа-митрополита Бориса Ґудзяка, прибули представники Паризької єпархії: о. Ігор Ранця, адміністратор катедрального Собору св. Володимира в Парижі та п. Сеґолен Миколенко, директор бюро єпископа Паризької єпархії. У роботі собору також брав участь диякон Паризької єпархії Володимир Радько, який продовжує  формацію у Філадельфійській духовній семінарії.

Рисою собору, котра найбільше кидалася у вічі представникам Парижу, була його наскрізна переповненість спілкуванням. Передусім, це було спілкування у молитві: місцева Церква Філадельфії поставала перед своїм Небесним Главою – Христом, на богослужіннях, зорієнтованих у напрямку храмового празника філадельфійської катедри Непорочного Зачаття та очолюваних Главою земної глобальної УГКЦ.

Звершувалися Вечірні, Утрені, Божественні Літургії та відбулася молитва оздоровлення. Оздоровлення є тематикою, яку людина найчастіше порушує  у спілкуванні із Спасителем ще з євангельський часів, а кожен собор ще з апостольських часів є пошуком оздоровлення цілої місцевої Церкви. Якщо літургійний вимір собору представники Паризької єпархії добре досвідчили на власних соборах, котрі відбуваються переважно у Шевтонському монастирі, то Чин Соборування був для них новим позитивом.

Контекст спілкування цілком панував у тематиці і форматах соборових засідань. Спершу шість отців деканів представили достигаючі плоди спілкування їхніх деканатів на деканальних соборчиках, котрі відбулися у жовтні-листопаді. Згодом двадцять три робочі групи спілкувалися за круглими столами про те, як миряни можуть своїми дарами брати участь у місії всієї єпархії та визначали пріоритети. 

Плоди цього соборового спілкування модератори робочих груп представили повноті архиєпархіяльного собору, фактично самі так і не зауваживши, що тематика, яку вони представляли, стосується спілкування: труднощі спілкування священика і вірян, які не інтегровані в парафії або віддалені географічно чи ментально поколіннями; парафіяльні катехитичні групи, біблійні гуртки, школи як простори спілкування; інтернет та соціальні мережі як адекватні часу засоби спілкування розпорошених вірян; естетика богослужіння яка провадить до поглиблення спілкування з Богом; парафіяльні свята та українські традиції як семіотика спілкування; мирянські харитативні служіння і як наслідок – розширення простору довіри у спілкуванні; поїздки на прощі та на празники між парафіями як способи відкриття нових контактів для спілкування, і т д.  

Цікавою особливістю собору Філадельфійської єпархії було те, що він мав міжєпархіяльний вимір: горизонтальний та вертикальний. Горизонтальність виявлялася у тому, що в роботі власне взяли участь офіційні представники з інших єпархій США і єпархії Парижу, а вертикальність полягала у присутності предстоятеля  Церкви ти її Постійного Синоду.

Можливість наскрізно, долаючи єрархічні драбинки, у єдиному просторі та часі, за молитвою і трапезою, дискурсом  і дискусією, спілкуватися у форматі своєрідної ортогональної матриці: Глава Церкви – миряни – парохи – гості інших єпархій – декани – україномовні – діти – анломовні  – єпископи– монахині – семінаристи – чоловіки – жінки, і т.п. – було благословенням собору та привілеєм Паризької єпархії.

Але, у порівнянні із паризькими єпархіяльними соборами у Шевтоні, дечого таки бракувало: собор тривав лише один день, і переважна більшість учасників вже ввечері відбули до своїх парафій. Логічність такої логістики зрозуміла, через що і оправдана.

Насправді, неможливо заперечити, що у випадку Парижу проведення владикою Борисом соборів кількаденно, коли делегати також і спільно ночують під крівлею монастиря, вранці прокидаються під монастирський дзвін і прямують до каплиці, ввечері до півночі засиджуються ділячись між собою мріями і сподіваннями, спричинила для Паризької єпархії емерджентний ефект: з обмежених ресурсів екзархату із ледь помітним потенціалом за дуже короткий час постала приваблива єпархія, яка є направду унікальною, хоч  і тепер стикається із своїми новими викликами.

На кінець січня Паризька єпархія на своєму черговому соборі у Шевтнському монастирі чекає представників Філадельфій, щоб і далі освоювати міжконтинентальний євро-американський простір спілкування глобальної УГКЦ.

о. Ігор Ранця
адміністратор катедри святого Володимира Великого у Парижі

Фото : Філадельфійська архиєпархія