Дорогі діти! Сьогодні пам’ятний день у вашому житті, велике свято, яке має два значення: одне – короткотривале, інше – вічне. 

Перше значення – короткотривале. Ви сьогодні урочисто одягнені, але за рік ви виростите з цих суконочок чи штанят. Отримаєте різні дарунки: квіти, цукерки – та за рік цих дарунків вже не буде, правда? Залишиться може вервичка, Святе Письмо, але інших дарунків не стане. Будете мати на пам’ятку фотографії з цього дня, але все інше промине.

Та є ще друге значення, яке є вічне. А почалось воно вчора, коли ви приступили до святої сповіді. Що ж ви отримали у таїнстві покаяння? Відпущення гріхів! Гріхи – це так як бруд у нашому житті. Коли ми щось злого зробили, скоїли якийсь гріх, то це так якби ми щось забруднили у нашому житті. А коли бавитеся, упадете у болото, що тоді стається? Чи в тих одежах, сукнях, штанах будете цілий тиждень ходити чи цілий місяць? Ні, мама вам випере, правда? Так само Бог очищує наші гріхи. Те, що вчора сталося, – це великий дар Божий для вас, бо ж уявіть собі, якби ви мусіли цілий місяць, чи цілий рік ходити у брудній одежі, вам би це подобалося? 

Діти: Ні. 

Так само є з душею. Бог хоче нас очистити. Він бажає, щоб ми були світлими, гарними, добрими, і тому прощає усі наші гріхи, коли щиро жалуємо, коли перепрошуємо, коли кажемо Богові: Я вже того більше робити не буду. 

Сьогодні у вас день святого причастя, в якому приймете тіло і кров Ісуса Христа. Але чи ви будете бачити Ісуса? 
Діти: Ні. 
А як отримаєте його? 
Діти: Під видами хліба і вина. 
А як воно буде смакувати і виглядати? 
Діти: Як хліб і вино! 
Але ж ви знаєте, що це не є ні хліб, ні вино, а тіло і кров Ісуса Христа. А як ви це знаєте, хто вам це сказав? 
Діти: Сестра Надія. 
А звідки ж сестра Надія це знала, хто їй це сказав? 
Діти: Бог. Ісус Христос. 

Він сказав, що правдивий хліб – це моє тіло, і правдивий напій – це моя кров. І хто їсть моє тіло і п’є мою кров, має життя вічне. Це не є лише наше фізичне, матеріяльне життя. У святому причасті ви отримуєте життя, яким будемо жити цілу вічність, якщо любимо Бога. 

Дорогі діти! Прийнявши святе причастя, ви підете додому, будете гарно святкувати, а завтра – до школи. А як ви будете себе поводити?

Чи будете сваритися з іншими дітьми? 
Діти: Ні. 
Чи будете битися? 
Діти: Ні. 
А чи будете непослушними до мами й тата? 
Діти: Ні. 

Не будете, тому що ви прийняли до свого серця Ісуса Христа і це треба завжди пам’ятати. Ви у своєму серці носите Ісуса Христа! Ісус вас дуже, дуже любить і хоче завжди з вами бути і вам допомагати та перебувати з вами. Тому, дорогенькі діти, старайтеся пам’ятати про цей великий день вашого Урочистого святого причастя, але не лише як про одноденне свято, яке сьогодні є, а завтра мине, а радше як свято цілого вашого життя, де Ісус входить у ваше серце. 

Дорогі батьки, хресні, родичі! І для вас це великий день, велике свято. Ваші діточки сьогодні мають честь приступити до першої святої сповіді і приступлять до святого причастя в торжественний спосіб. Однак те, що вони отримали, треба їм допомогти зберегти, бо це життя вічне. Ніхто їм так не допоможе, як батьки, як родичі, і для цього треба в першу чергу молитися, – разом молитися. 

Одна мама прийшла до вчительки-катехитки і каже: Моя дитина ще по сьогоднішній день не вміє молитви Отче наш. Що я маю робити? На те катехитка запитує: А ви вдома молитеся разом? – Та не молимося – Почніть молитися разом і ви побачите, як це змінить вашу сім’ю.

Ірландський священик Patrick Peyton, про якого невдовзі вийде фільм «Молись», сказав дуже гарний девіз: «Сім’я, яка молиться разом, тримається разом». Тут криється великий секрет, що, коли будете в родині молитися разом перед їдою, після їди, вранці і ввечері, коли будете своїх діточок приводити до церкви на Службу Божу в неділю і свята – сім’я буде рости в Божій благодаті. Щоб сьогоднішнє свято не було останнім разом, що діти приходять до церкви, а щоб вони продовжували приходити! Нехай черпають у вас добрий приклад любови, побожности й віри, бо, коли будете рости у вірі, вони будуть рости з вами. Пам’ятаймо, що ці діти не є вашою власністю, ви їх не народили тільки, щоб мати потомство і щоб ваше ім’я продовжилося. Ви їх народили для Божого царства, для неба. Це величезне покликання і обов’язок. Ви маєте цих діточок приготувати для неба, для Бога, щоб вони вже тут жили Божим життям та по смерті вас стрінули в небі. 

Тому, дорогі батьки, підтримуйте своїх діточок, учіть їх, давайте їм добрий приклад любови, молитви, духовности, учіть їх бути щедрими з іншими, ласкавими до людей, милосердними. Коли ви їх навчите, тоді це свято справді буде давати свій плід для всіх: для ваших сімей і для нашої Церкви й народу.

Париж, катедра св. Володимира Великого, 4 жовтня 2020 р.