Проповідь Владики Гліба Лончини в суботу по Богоявленні. День соборности України

Мт 4,1-11

Коли Христос воплотився, він узяв на себе всі наслідки людського життя. Прийшовши до ріки Йордану, став між грішниками, щоб прийняти хрещення, хоч у нього провин не було. Ісус переніс також різні спокуси. Він став схожим до нас у всьому, крім гріха. 

Одна з характеристик спокуси – це те, що вона звучить логічно й розумно. Ісус постив сорок днів. «Коли ти Син Божий, – сказав диявол до нього – звели, щоб це каміння та й стало хлібом» (Мт 4,3). Очевидно, що потрібно їсти після голодування, та й Ісус мав силу перемінити каміння на хліб. Згодом спокусник викликав його кинутися додолу, бо Господь «ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь» (в. 6). Йому нічого не станеться, а коли люди це побачать, Ісус стане популярним, і вони за ним підуть. Накінець, сатана, показуючи йому «всі царства світу і їхню славу», говорить прямим текстом: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся» (в. 8-9).

Та Ісус завжди відповідав не людською мудрістю, а Божою, яка базується на Божому слові. «Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (в. 4). Що з того, що людина може все зробити, як вона занапастить свою душу, не слухаючи Божого слова? «Не будеш спокушати Господа, Бога твого» (в. 7), бо ж Господь створив світ, який має закони природи. Якщо хтось кинеться з висоти, заб’ється; не можна сподіватися, що Бог його врятує. Вкінці, багатства і влада – дуже приманливі, але найважливіше – служити єдиному Богові (пор. в. 10). «Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт 6,24).

Кожна з цих спокус хоче відірвати Христа від його місії, від того, ким він є. Диявол намагався його зацьковувати: «Коли ти Син Божий…» (Мт 4,3.5), так як люди, переходячи попри хрест, викликали: «Якщо ти Син Божий, зійди-но з хреста!» (Мт 27, 40). Це спокуси, щоб покинути свою місію, своє «я», те, для чого Отець його послав у світ. Місія Ісуса Христа – це служити, піти хресною дорогою, віддати своє життя за людей, провадити їх до Бога, бути послушними Богові. Ось дорога Ісуса Христа, яку він і нам пропонує. 

Дорогі в Христі, будьмо уважні, бо ми також переживаємо випробування, спокуси, щоб не бути вірними місії, яку ми отримали через хрещення: бути світлом для світу, служити Господеві та одні одним. Щоб пізнати, куди нам іти і що робити, читаймо Боже слово. А понад усе, молімося, щоб Господь нам допоміг, бо самі не даємо ради, не маємо сили протистояти дияволові, який хитріший і мудріший від нас. Але, якщо будемо мати довір’я до Ісуса Христа і слухатись його, здобудемо перемогу над спокусами, так як і він переміг. 

Дорогі сестри і брати, сьогодні, у День соборности, особливо молімося за Україну. Після проголошення незалежности 22 січня 1918 року в Києві, а 1 листопада у Львові, представники Української народної республіки і Західної української народної республіки об’єднали всі землі України. Це було віковічне бажання нашого народу – бути господарями своєї землі та об’єднатися як один народ. Це відбулося 22 січня 1919 року. На жаль, політичні обставини не дозволили це втримати, і ми втратили незалежність, яку відновлено аж у 1991 році. Але з вдячністю згадуємо цю подію – особливо сьогодні, коли наш народ знову знаходиться у небезпеці агресії північного сусіда.

Як нам до того ставитися? Треба за всяку ціну боронити свою землю, підтримувати народ у його боротьбі, щоб зберегти незалежність і соборність. Але в той же сам час будьмо вірними християнами. Слід також зберегти своє серце від нелюбови. Бо це велика спокуса: ненавидіти ворога і хотіти його знищити. Людина часто саме так діє, бо це логічно, але це не по-Божому! Треба любити своїх ворогів і молитись за тих, які нас переслідують. Це означає молитися також за їхнє навернення, щоб усім разом засісти у колі вільних народів і жити мирно між собою. Ось мета нашої молитви: боронити свою землю, свій народ та охоронити своє серце від ненависти.

Часи справді небезпечні. Та тільки одна молитва могутніша за всю зброю світу. Не сумніваймося в її силі! Молімося, щоб Господь благословив наш народ та все людство. «Господь кріпость людям своїм дасть, Господь благословить людей своїх миром» (Пс 28,1).

Париж, катедра святого Володимира Великого, 22 січня 2022 р.