«Безумний! … Те, що ти зібрав, кому воно буде?»
(Лк 12,20)
У сучасному світі багато говориться про фальшиві новини, “fake news”. Ми не хочемо бути зле поінформованими. Коли запитуємо когось на вулиці, як дійти до якогось місця, сподіваємося, що нам дадуть правильну вказівку, а не посилатимуть у протилежний бік. Прикмета, яку цінимо в особистих стосунках — це щирість. Нам неприємно, коли хтось нещирий з нами, ще й до того — брехливий.
Так як у побутовому житті, так і в духовному: маємо завжди шукати правди, а в першу чергу — жити у правді. Як остерігаємося фальшивих інформацій у щоденному житті, так і в духовному треба їх стерегтися. Тому погляньмо, насамперед, звідки вони беруться, де, натомість, знайти правдиві новини і як себе оберегти від фальші й обману.
Фальшиві поняття постають, коли підносимо будь-яку річ до рівня Бога. Це може бути багатство, слава, популярність, приємність — що-небудь, чому даємо абсолютний пріоритет. Хто збирає багатства для себе, уживає їх виключно для своєї користи і не зважає на потребуючих, той іде за ідолами. Чому? Бо не вживає дібр для того, для чого вони створені — поділитися з іншими. Такий, натомість, думає, що приємностями наповнить своє життя. Але це не стається, тому що, отримавши одне задоволення, бажає іншого; отримавши ж друге – знову незадоволений, бо хоче ще більше. Такого Ісус називає «безумним», тому що він ніби жене за вітром і не годен його вхопити.
А правдива інформація, «добра новина» Ісуса Христа, виявляє нам, де знаходиться автентична життєва вартість: у пошуках Бога, у визнанні його нашим Творцем, у слуханні його слова, поклонінні йому, у любові до нього. Тільки Господь може наповнити людське серце, дарувати задоволення та ущасливити нас. Хто задовольняється лише приємностями, той подібний до невільника, якому пан хоче дати свободу, обдарувати маєтками, зробити щасливим, а той каже: я волію комп’ютерні ігри чи обід у ресторані…
Як себе оберегти від обману і фальшивих вартостей? Треба навчитися вживати два слова: ТАК і НІ. Не можна завжди говорити «так» на все, що бажаємо, що нам подобається. Їжа — добра річ, конечна для життя. Але не можна цілий день їсти! І не можна їсти лиш те, що ми любимо! Спання необхідне для здорового життя. Але ж не слід спати цілий день! Є час на «так» — робити се чи те, але треба вміти також сказати собі «ні», коли щось не корисне для загального добра чи шкідливе для людей, тварин, довкілля.
І в духовному житті наше слово має бути «так—так, ні—ні»: так, коли щось відповідає Божому слову, ні, коли не відповідає. Застановлятися над рішеннями свого життя, порівнювати їх із тим, що говорить нам Боже об’явлення, допомагає нам не гонити за фальшивими богами, а пізнавати правду про Бога, про себе, про світ.
Ми сьогодні згадуємо в молитві жертв Голодомору 1932-33 років. Надто довго ця трагедія представлялася як фальшива історія. Різні сили заперечували правдивість цієї драми численних душ, коли згасали людські життя, переривалися цілі покоління. Нашою пам’яттю, нашою молитвою повертаємо історичну справедливість. Віддаємо пошану мільйонам жертв наших сестер і братів, нащадки яких могли б бути сьогодні з нами, — а їх немає. Їм не дано втішатись даром життя. А нам дано. Тому маємо відповідальність перед Богом і людьми берегти дар життя від зачаття до природної смерти, жити його з гідністю, жити у правді, передавати духовні й моральні вартості нашим дітям, боронити право на життя кожної людської істоти. Таким чином достойно пошануєм жертви Голодомору у 85-ту річницю їхньої трагічної загибелі.
Париж, 25 листопада 2018 р.
+ Гліб Лончина
Лондонський єпарх Пресвятої Родини
