Ів 20,19-31

Появи Ісуса Христа після воскресіння відрізняються від подій, які відбулися під час його перебування на землі. Під час свого життя Ісус вказував на знаки божого царства; у воскресінні, натомість, це царство проникло в наше існування.Важливо усвідомити, що Ісус говорив до своїх учнів – і до нас – після смерти на хресті. У сьогоднішньому Євангелію роздумаємо над тим, що (1) Ісус дарує апостолам мир, (2) дає їм владу відпускати гріхи, укінці – (3) щó нам говорить євангельський епізод про Тому, ім’я якого носить сьогоднішня неділя.

І- Коли апостоли були зібрані в одній кімнаті, а двері були замкнені, з’явився Ісус. Вони там були – каже євангелист – зі страху перед юдеями (пор. Ів 20,19). Але, коли прийшов Ісус, у них зродився ще один страх, бо обіцяли бути вірними йому, а в останній день перед Христовою смертю вони покинули Господа.

Та – дивним дивом – коли Ісус з’явився, перше слово, яке сказав, це – «Мир вам!» (Ів 20,19.21.26). Христос не прийшов мститися, а подарувати мир. Він показав свої рани не для того, щоб їм докорити, але щоб завжди пам’ятали, чому він пішов на муки: саме заради них, заради нас – виключно з любови! Даруючи апостолам мир і спасіння, Христос дарує й нам той самий мир і спасіння.

ІІ- Як він це робить? Ісус каже до апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Апостоли аж задеревіли, коли почули ці слова! Хто ж може прощати гріхи, як тільки один Бог? І мали рацію. Тому Ісус сказав: «Прийміть Духа Святого!» Це він буде прощати людям гріхи, але через них – апостолів, через Церкву, через священників, силою Святого Духа. Таїнство сповіді-покаяння є великим даром Божим: Не мусимо носити тягарі наших гріхів ціле своє життя, а можемо перепросити Бога та отримати прощення, можемо жити як вільні діти Божі! Але важливо користати з цього таїнства. Це не лише обов’язок, але й великий привілей і право. Коли потрібно висповідатися, кожний має право прийти до священника і попросити сповіді, і отець йому ніколи не відмовить. Таким важливим є це святе таїнство у Церкві!

Одного разу в Африці Божа Мати з’явилась дітям і у видінні вони побачили небо, чистилище й пекло. Опісля вони оповіли про те, що побачили: небо яскраве, повне кольорів, там чути музику, існує гармонія, панує радість; чистилище має бліді, притемнені кольори, люди там радісні, але деякі засмучені, та всі вони мають надію, що підуть до неба; укінці, пекло було немов у сутінку, червонастого кольору, і жар виходив з того місця; люди там були в розпуці і нещасливі.

Діти спитали Божу Матір, як же ті люди туди потрапили? Вона пояснила: До неба входять люди, які мають добре серце, моляться, шукають Божої волі, намагаються здійснювати її у своєму житті; до чистилища ідуть ті, які моляться лише в потребі, коли їм важко, а після того забувають про Бога; а до пекла потрапляють ті, що байдужі до Бога, які не зацікавлені мати стосунки з Господом і не моляться.

Бог нікого не кидає до пекла! Людина сама туди йде, тому що не хоче Господа. А Бог шанує нашу свобідну волю…

Усвідомім, яким має бути християнське життя. Це не лише сповняти обов’язок, поставити галочку і вважати, що все добре. Християнське життя – це наші особисті відносини з Ісусом Христом. Коли станемо перед Богом після нашої смерти, він не буде нас питати, чи ми дотримувались традицій, чи посвятили кошик, чи взяли свяченої води. Перше, що запитає: Чи любиш ти мене? Це основне запитання. Ісус Христос сказав: хто мене любить, той зберігає мої заповіді (пор. Ів 14,21.23). Ісус показує дорогу до Бога, а Мати Божа подає чудову катехизу, як нею йти.

ІІІ- Вкінці є епізод про апостола Тому. Він спершу не повірив, що Христос воскрес із мертвих. Але побачивши його, виявив найвище визнання віри, записане у Святому Письмі: «Господь мій і Бог мій!» (Ів 20,28) Ось ключ до розуміння нашого християнського життя. Коли можемо сказати «Господь мій і Бог мій» і жити тим, ми направду є учнями Ісуса Христа.

*
*     *

Дорогі сестри і брати! Перше слово, яке Ісус сказав до апостолів після воскресіння, було: «Мир вам!» Цей мир він дарує й нам. Отримуємо його тоді, коли Господь прощає наші гріхи. Бог не дивиться на те, що ми йому зробили. Він дуже хоче простити всі наші гріхи, але нам треба зробити рішення – покаятися і просити прощення. Повірмо, як апостол Тома, що Ісус Христос є справді Господом і Богом нашого життя. З цією вірою плекаймо стосунки з нашим Господом і Богом.

Париж, катедра святого Володимира Великого, 9 травня 2021 р.