Проповідь Владики Гліба Лончини у свято Зіслання Святого Духа

Ді 2,1-11; Ів 7,37-52; 8,12

Зіслання Святого Духа є завершенням довгого процесу, яким Церква нас провадила ще з-перед Різдва, а далі через Великий піст до сьогоднішнього дня: сходження Святого Духа на Христових учнів, так як Ісус обіцяв. Цей процес не лише завершується, але стає новим початком для нас усіх.

Погляньмо на три моменти: на Зіслання Святого Духа як завершення процесу, сам день П’ятдесятниці і новий початок для нашого життя.

П’ятдесятниця є завершенням нашого духовного паломничання. Пилипівкою ми приготовлялися до приходу Ісуса Христа в тілі, споглядали його упокорення у хрещенні; Великий піст нас провадив через покаяння, щоб ми усвідомили, чому Ісус віддав своє життя за нас? Це не була якась примха: людина з примхи не піддається на страшні муки. Це не було для того, щоб показатися героєм: з того “геройства” нічого він не скористав, якщо помер. Отже, мусить бути якась інша причина, чому Христос пішов на муки. Одинока причина – це його любов до нас. Лиш сильна любов може спонукати когось так пожертвувати собою, щоб піти на муки для нашого добра, нашого визволення. Так Церква попровадила нас до Страсної п’ятниці. А Великдень нам доказав, що Божа любов правдива, бо Отець воскресив свого Сина. Ісус вознісся на небо. Але, возносячись на небо, Божий Син не покинув нас, а обіцяв бути далі присутній в інший спосіб – не фізично, так як під час свого життя, а через Святого Духа, що його обіцяв послати від Отця. Сьогодні Христос сповнює свою обіцянку і, таким чином, завершується Христова місія на землі і наша дорога, якою ми йшли за ним.

Що сталося в день П’ятдесятиці? Апостоли були зібрані з Марією, матір’ю Ісуса, у горнім місці, раптом зчинився вітер, немов буря, і над головами Христових учнів появились вогненні язики (див. Ді. 2,1-3).

Звернім увагу на ці два символи: вітру і вогню. Чим вони є в людському житті? Вони наносять руїну. Буря все змітає на своїй дорозі, а вогонь усе знищує, зводить до попелу. Ці символи вказують на те, що Святий Дух нищить гріх у нашому житті, бо гріх є те, що нас віддаляє від Бога.

Який основний гріх людини? Ісус Христос сказав на Тайній вечері, що Дух «переконає світ у грісі» (Ів 16,8), а гріх цей – не вірити в Ісуса Христа (див. в. 9). Це основний гріх нас усіх. Не дурімо себе! Не думаймо, що, тому що приходимо до церкви і гарно співаємо та молимося, тим самим направду віримо. Святий Дух допомагає нам пізнати, як мало віруємо, а водночас спонукає нас не залишатись на тому ж рівні. У цьому Зіслання Святого Духа є новим початком. Бо якщо ми зрозуміли, признались, що мало віруємо, мало живемо нашою вірою, ми не повинні падати духом, не треба казати: нічого не можу зробити.

Ми отримали Святого Духа, щоб відвернутися від дороги невірства і сумнівів та розпочати нове життя – життя віри. Маємо приклади з історії спасіння, як Святий Дух давав силу людині виконати Божу волю – пригадаймо собі Божу Матір. У день Благовіщення ангел їй сказав, що вона породить сина і він Сином Всевишнього назветься, а вона затривожилась, питаючись, як же це може статися, якщо вона є дівицею, це ж неможливе. Коли ангел їй сказав: «Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе отінить», щойно тоді вона погодилась, бо знала, що Бог буде з нею, що буде діяти через неї – вона не сама. Тому вона погодилась, кажучи: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться за твоїм словом!» (Лк 1,26-38).

Дорогі в Христі, ми так само можемо зробити, бо перед нами є багато речей неможливих до здійснення: простити комусь, любити того, хто нас ненавидить, чинити добро людині, яка нас кривдить. Це неможливо – по-людськи. Але, якщо маємо запевнення, що Святий Дух з нами, він буде діяти через нас і нам допомагати, тоді можемо разом з Матір’ю Божою сказати: ось я слугиня Господня – ось я слуга Господній, нехай буде мені за твоїм словом, я можу послухати тебе, можу жити за твоїми заповідями, тому що ти зі мною.

Дорогі сестри і брати, неділя П’ятдесятниці є завершенням довгої дороги, якою Церква нас провадила, щоб ми пізнали Бога і пізнали себе. Воскреслий Христос послав нам від Отця Святого Духа, який має силу змести з лиця землі, немов буря, наші гріхи і наші провини, і дати нам силу знову розпочати життя. Незважаючи на те, що було в минулому, завжди можемо розпочинати наново. Тому молімося до Святого Духа і просімо його: Святий Душе, Утішителю, Душе істини, прийди і вселися в нас!

Санліс, церква святих Бориса і Гліба, 23 травня 2021 р.
Париж, катедра святого Володимира Великого, 20 червня 2021 р.