Проповідь Владики Гліба Лончини у неділю перед Богоявленням

2 Тм 4,5-8

Часто читаємо в посланнях апостола Павла, що не діла закону оправдовують людину, але віра. Це правда: не наші добрі діла нас спасають, тільки віра в Божу доброту, яка діє через нас і дає нам силу виконувати добрі діла. Але це не означає, що нас не чекає нагорода.

Сам Ісус говорить про нагороду після того, як проголошує блаженства: «Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт 5,12). Властиво все, що робимо в житті, чинимо заради якоїсь нагороди, тобто – сподіваємось якогось добра від того, що ми зробили. Це природно.

Павло у сьогоднішньому читанні другого послання до Тимотея також говорить про це. Він нас приготовляє до того, щоб ми краще розуміли нагороду, яка чекає нас на небі. Але Павло іноді в коротких виразах включає дуже багато понять. І так, у трьох реченнях він дає чотири різні метафори, щоб пояснити, що це за нагорода.

Починає від цього: «Я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав» (2 Тм 4,6). Він дивиться на своє життя як на жертву, бо справді, християнське життя – це великий труд і страждання.

Але наступний образ взятий із спортивної термінології. Він каже: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг» (в. 7). Як спортовець змагається, щоб отримати перемогу, так Павло надіється нагороди. Тому й каже: «Віру зберіг».

Із спортивної термінології переходить до правової сфери. «Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий суддя» (в. 8). Павло пам’ятає, як багато разів його несправедливо осуджували – включно з найвищим суддею, імператором – не за злочин, а за слово віри. Та над усіма є найсправедливіший Господь, який винагородить його за всі несправедливості, що сталися за життя.

Четвертий образ узятий із зустрічі народу з імператором. Павло пише: «Та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу» (там само). Коли приїжджав імператор, люди виходили, щоб його вітати, одні – з радістю і любов’ю, інші – зі страху, та, все-таки, вітали. Пригадаймо собі, коли папа святий Іван-Павло ІІ приїхав в Україну: яке ж це було піднесення, як люди виходили на вулицю, щоб його привітати по дорозі! Подібним образом Павло описує особисту зустріч з Ісусом. Саме це буде остаточною нагородою: з’єднання з Богом – і для Павла, і для нас.

Між іншим, про цю появу, яка нас всіх чекає по нашій смерті, дуже гарно сказав Блаженніший Святослав в одному з інтерв’ю. Він говорив про зустріч з Ісусом Христом. По-біблійному це називається «апокаліпсис», але люди часто інтерпретують це як страхіття, війни, терпіння, землетруси. Але Блаженніший пояснив, що то не є біблійне значення апокаліпсису. Апокаліпсис – це наша радісна зустріч з Ісусом Христом!

Ось сенс усього, що робимо і для чого живемо: ходимо до церкви, молимось, виконуємо обряди, стараємося жити для інших, чинити добро, прощати, жити в любові, не лише для того, щоб мати задоволення, але щоб приготуватися до радісної зустрічі зі Спасителем. Це не казка, це – реальність. Він – Господь, до якого молимося і до якого  припадаємо. Саме на це звертає увагу святий Павло, кажучи: «Не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу».

Звернім увагу також на ключове слово – «поява». На Богоявлення кондак свята каже: «Явився єси днесь вселенній… прийшов єси і явився єси – світло неприступне». Це не одиноке об’явлення Ісуса Христа. Він появився у вертепі, на Йордані, у першому чуді в Кані Галилейській, як Цар слави на хресті, після свого воскресіння – учням. Усі ці появи Ісуса Христа святкуємо у підготовці до нашої особистої зустрічі з ним у вічності.

Тому, дорогі сестри і брати, стараймося поглиблювати нашу віру і наше розуміння її. Усе, що робимо, співаємо, жертвуємо – усе має сенс, тому що Господь приготовляє для нас велику нагороду, на яку, з певністю, ми не заслуговуємо. Вона буде більшою від того, що нам належить. І буде більшою від того, чого сподіємося. Господь хоче нам подарувати вічне життя разом із ним. Тому приготовляймося до появи нашого Спасителя у Богоявленні і в кожному святі, і в той же час і до нашої щасливої зустрічі з ним у вічності.

Париж, катедра святого Володимира Великого, 17 січня 2021 р.