Після Другої світової війни багато євреїв, які пережили Голокост, мали викиди сумління: чому вони живуть, а їхні рідні і знайомі – ні. Це їх мучило до кінця життя, і тому багато з них не хотіли розповідати про свої воєнні пережиття.

Можливо, подібні ідеї кружляють і в наших думках: як можемо радіти Великоднем, бажати одні одним веселих свят, якщо наші брати і сестри в Україні переживають жахіття війни? Багато з вас звідтам приїхало, залишивши ваших рідних, і це тяжить на ваших серцях. 

Але, дорогі мої, треба глибоко застановитись над тим, чим є Пасха Господня для нас, християн. Незважаючи на людське горе, ми покликані духовно радіти перемогою Христа над смертю і гріхом. Свята мати Тереза з Калькути казала: «Нехай ніщо тебе настільки не тривожить, щоб затемнити радість Христового воскресіння». 

У пасхальний час ми багаторазово повторюємо тропар: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував». Роздумуймо над значенням цих слів.

«Христос воскрес із мертвих». Подія Великої п’ятниці розчарувала й занепокоїла багатьох людей, які покладали свою надію на Ісуса Христа. Одні визнали, що він таки був злочинцем, бо ж його засудила найвища релігійна влада країни. Інші надіялись, що він був Месією, але його смерть перекреслила всі їхні сподівання. Вкінці, дехто уважав, що й сам Бог його покинув, бо ж не зняв його з хреста, та й сам Ісус кликнув: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27,46) 

Та Воскресіння Христове виявило фальшивість усіх цих тверджень. Злочинцем був не Ісус, але ті, які засудили його, бо ж вони не чинили правосуддя, а помстилися на тому, хто виявляв їхнє беззаконня. Воскресіння виявило, що Ісус – правдивий Месія і Спаситель людського роду, бо ж він сповнив усе, що пророки про нього писали. Якщо люди цього не збагнули, це тому, що вони читали Святе Письмо лише вибірково. Воскресіння також означає, що Отець завжди був і залишився з Ісусом і повністю схвалив його місію, бо ж сам говорив: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3,17). Тому «Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли» (Ді 2,36).

«Смертю смерть подолав». Смерть не була в первісних Божих планах. Це гріх є причиною. Смерть – неминуча для кожного створіння, ніхто її не може перемогти. Ми її боїмося, оплакуємо тих, які відійшли від нас у вічність. Супроти смерти ми – безсилі. Але Христос переміг саме смерть. Піддаючись смерті, він знищив її силу і показав, що Бог бажає людині життя. «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе» (Ів 10,10-11).

«І тим, що в гробах, життя дарував». Ті, що в гробах – це померлі. Ті, які жили з Богом і прийняли його як свого Господа, оминуть вічної смерти і житимуть повсякчасно. Але ця фраза стосується не лише померлих. Вона відноситься також і до нас сьогодні. Кожний гріх – це мала смерть, бо, не послухавши Бога, ми віддаляємо себе від джерела життя. Але, поки живемо, маємо нагоду повернутись до життя через покаяння. Тому ми 40 днів приготовлялися до Пасхи, відрікаючись своїх гріхів і покутуючи за них, щоб могти жити. Це стається завдяки силі Христового воскресіння, бо тим, хто кається, Христос дарує життя. 

Дорогі сестри і брати, сердечно вітаючи вас зі світлим святом Христового Воскресіння, бажаю вам від імені наших отців і сестер-монахинь глибоко відчути радість Христового Воскресіння і прийняти дар миру, що його приносить нам Христос через Святого Духа. Вірмо, що воістину воскрес Господь у перший великодній ранок – і в наших душах. Своїми стражданнями і смертю Ісус переміг силу смерти, подолавши наш страх перед нею. Сьогодні він цю перемогу дарує нам, бо повертає нас від смерти гріха до благодаті життя. Нехай наше життя буде втіленням нашої вдячности Отцеві, який воскресив Сина силою Духа.

Париж, катедра святого Володимира Великого, 24 квітня 2022 р.