Проповідь Владики Гліба Лончини у Квітну неділю

Фл 4,4-9; Ів 12,1-18

У Квітну неділю чуємо заклик святого апостола Павла з послання до Филип’ян: «Радуйтеся завжди у Господі» (Фл 4,4). Причиною радості сьогоднішнього свята – це торжественний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Його вітають не так, як римських генералів, які після війни поверталися до Риму тріумфально, везучи зі собою здобич і невільників. Коли Ісус в’їхав у Єрусалим, люди взяли «пальмове гілля і вийшли йому назустріч з окликами: “Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!” І знайшовши осля, Ісус сів на нього» (Ів 12,1314), щоб показати нам, що ні насильство, ні влада, ні слава не приносять людям добро, але – покора, правда, любов і мир.

Водночас, коли радіємо разом з єрусалимлянами входом Ісуса в Єрусалим, знаємо, що далі настане. Починається Страсний тиждень, який закінчиться трагічно, бо людина піднесе руку на свого Творця, відкине Божу любов, засудить Божого Сина на смерть. Це найстрашніше діло людського роду. Але чому ж тоді Церква нам велить сьогодні радуватися?

Святий Павло говорить: «Радуйтеся завжди у Господі» найперше тому, що це є дар Святого Духа. Радуватися не означає веселитися. Ми не покликані завжди веселитися й тішитися, бо це неможливо. Є різні трагедії в житті: смерть, хвороба, труднощі, прикрощі – тоді сумуємо і плачемо. А все ж таки, треба «завжди радіти».

Що має на увазі святий Павло? Радіти у Господі означає бути певними, що Бог завжди з нами, незважаючи на те, що стається. Ми звикли, що щастя залежить від того, що маємо чи робимо. Ми щасливі багатством, повагою від людей, тими чи іншими приємностями – і приймаємо це за велике щастя. Однак це слабкі поняття, тому що це все можна втратити за одну мить. Отож, це не ті речі, які мали б нас зробити насправді щасливими.

Можемо радіти, тому що Бог завжди є з нами, його любові немає меж, вона незмінна, незважаючи навіть на наші найгірші вчинки. Бог не перестає нас любити, коли ми згрішили. Навпаки, з любові він кличе нас до покаяння, щоб ми не втратили Божого життя. Господь стільки нас любить, що не хоче втратити жодної душі. Це є причиною справжньої радості, це дар Святого Духа.

Другою причиною радості – це наша життєва ситуація, яка є дуже доброю, незважаючи на проблеми чи переживання. Як же вона може бути доброю?

Наша ситуація добра, тому що «тим, які люблять Бога, … усе співдіє на добро» (Рм 8,28). Теперішні труднощі закінчяться – і хвороби, і нещастя, і трагедії. Нас чекає майбутність, на яку ми не заслуговуємо. Христос пролив свою кров, щоб дарувати нам життя. Саме тому наші життєві ситуації є добрими, але мусимо жити у вірі, дякувати Богові і співпрацювати з ним.

У який спосіб нам жити з Богом, щоб дійсно усе вийшло на добро? Найперше, через молитву. Святий Павло каже жертвувати молитви з подякою (див. Фл 4,6), тому що Бог завжди вислуховує нас. Ми іноді не отримуємо те, чого просили. Зате Бог дає набагато краще.

Далі, важливо чинити добрі діла. Чим більше людина має, тим більше бажає, бо думає, що буде щасливішою. Але стається навпаки. Тільки тоді, коли ділимося з іншими своїми благами – навіть знаючи, що особа ніколи нам за це не віддячиться – настане справжня радість.

Третє – читати добру літературу. Важливо щодня читати Святе Письмо, щоб наповнитися Божим Духом, його способом думання, вчитися, як Бог діяв в історії спасіння, і з того брати приклад. Крім Святого Письма, варто читати також і добрі духовні книги. Хочу в особливий спосіб вам порадити «Життя святих». Така література може нас надихати. Та я радив би читати життєписи не так старовинних святих, бо ці твори написані в особливому стилі, що не промовляє до нас сьогодні. Напевне всі ці святі є великими подвижниками, але таке читання нас не дуже захоплює. Натомість цікавитися життям сучасних святих, скажімо, з XVIII, XIX чи ХХ сторіч. Можемо побачити, що це були такі самі люди, як ви і я, і вони також боролися з труднощами. З їхніх біографій можемо багато навчитися і отримати натхнення до наслідування. Павло каже в тому ж посланні, що «усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне – про те думайте!» (Фл 4,8). Самі знаємо скільки є бруду у світі, різних реклам, які заохочують нас до поганих діл. Людям іноді здається, що те, що погане, є гарне. Вони не бачать зла в цьому! Тому нам треба надихатися справжнім добром з Божого Слова, з доброї літератури, з прикладу життів святих благородности й чистоти.

Ось тому, дорогі сестри і брати, святкуючи Квітну неділю, пам’ятаймо про це послання апостола Павла до Филип’ян, який закликає нас радуватися, завжди радіти в Господі, бо радість – це дар Святого Духа. Ми завжди можемо просити Святого Духа про цей дар. Тоді усвідомимо, що наша життєва ситуація є добра, тому що все, що прикре, рано чи пізно, мине. Бог приготовляє нам дуже велику радість і нескінченне щастя.

Тому співпрацюймо з Божою благодаттю, зі Святим Духом, молімося з вдячністю, робімо добрі діла і читаймо добрі книжки, щоб набиратися натхнення і наслідувати те, що є благородне – на Божу славу.

Париж, катедра святого Володимира Великого, 25 квітня 2021 р.