Проповідь Владики Гліба Лончини у 30-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Кл 3,12-16

Іноді, коли чуємо слова святого Павла, нам здається, що він забагато від нас вимагає. Жити смиренно, терпеливо, прощати – дуже важко зробити. Нам здається, якщо Павло не живе в теперішньому часі, він не може зрозуміти наших проблем. Такі думки – це наша необдумана, емоційна реакція на Боже слово, яке кидає нам виклик, щоб ми по-іншому думали й діяли.

Стараймося окреслити, що ми розуміємо під словами святого Павла, відтак намагаймось пізнати, як вони віддзеркалюються в житті Ісуса Христа, щоб потім втілити в реальність його поради і вказівки.

Коли Павло каже, щоб ми вдягнулися у «серце спочутливе, доброту» (Кл 3,12), нам здається, що треба себе занедбати, а натомість думати лише про інших. Зодягнутись «у смиренність, лагідність» (там само) – це виявляти неміч, дозволити іншим «сісти нам на голову». Терпіти одні одних, до того ще й прощати (див. в. 13) – це дaти себе використати. Якщо мені зробили зле, то я це маю пробачити? Так, можливо, інтерпретуємо вислови святого Павла.

Натомість треба розуміти їх у світлі милосердя. Що воно таке? Милосердя не є протилежністю до справедливости, мовляв, можна бути або милосердним, або справедливим. У нашому світі часто шукають, щоб усе було по «справедливості». Але, у дійсності, одне не виключає інше. Милосердя – це поєднання справедливости й любови. У милосерді не шукаємо когось засудити, а рятувати, спасати, так як Ісус Христос це робив. Він ототожнив себе з нами, зрівняв себе з тими, які коять зло, і з тими, які є жертвами зла. Ісус нас навчає своїм життям, а особливо своєю смертю на хресті, де просить Отця простити тим, які йому зробили кривду. Це не було легко.

А тепер спитаймо себе, як нам утілити це в своєму житті?

Треба пам’ятати, що на першому місці не стоїть заповідь, наприклад, любити ближнього або чинити добро іншим. На першому місці стоїть те, що Господь уже зробив для нас. Він перший простив, узяв на себе зло, яке роблять нам або ж самі коїмо його. Та Бог перетворив, змінив і переміг те зло.

Як ми можемо в цьому наслідувати Ісуса Христа? Найперше, запитаймо себе, що зробив би Ісус на моєму місці? Це вже спонукає нас не віддавати злом за зло, але призадуматися над тим, що Ісус терпів зло. А якщо він прощав, то й мені потрібно цього навчитися: через молитву, покаяння, піст, добрі діла. Тільки так переможемо зло, яке терпимо від людей.

Дорогі сестри і брати, дивімось на Ісуса, просім його, щоб він нас уподібнив до себе, шукаймо те, що Ісус зробив би на нашому місці, і лиш тоді, за його прикладом, подивімось на життя в новому світлі. З відновленим духом вдягнімось у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, терпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно. Так як Господь простив нам, чинімо і ми так само! А над усе будьмо в любові, і нехай панує в наших серцях мир Христовий, та й будьмо за все вдячні (пор. Кл 3, 12-15).

На підставі Tom Neal,
Do Not Be Overcome by Evil, But Overcome Evil with Good – Word on Fire

Париж, катедра святого Володимира Великого, 31 січня 2021 р.