Послання до Ефесян 2,4-10

Святий Павло звертає увагу на важливу правду нашої віри: «благодаттю ви спасені» (Еф 2,5).

Нам іноді здається, що в духовному житті не можемо Богові подобатися, і це нас знеохочує. Ми хотіли б бути кращими, мати почуття, що заслуговуємо собі на Божу любов. Прагнемо Бога, намагаючись приблизитись до нього. Але, незважаючи на наші молитви, пости і старання, знову падаємо у гріх, відчуваємо, що ми негідні Божої любови. Тому важливо пам’ятати слова святого Павла: «благодаттю ви спасені», бо вони нас учать, що все починається від Бога – не від нас. Добра воля, прагнення Бога, навіть бажання жити духовним життям походить від нього. Господь це об’явив у Старому Завіті, говорячи про мудрість: «хто її прагне, тим вона наперед дає себе пізнати» (Мудрість 6,13). Святе Письмо – це не історія людського шукання Бога, а як Бог шукає людину. Боже слово це показує символом дверей. «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Одкровення 3,20). Господь перший бажає спілкуватися з нами, тому стукає до дверей нашого серця, розбуджує в нас таке саме бажання. Нам тому не треба старатися Богові доказувати, що ми гідні любови, що можемо так жити, щоб він зглянувся на нас, бо ми добрі люди. Ні: благодаттю ми спасені. Треба відповісти на його шукання, його «стукання».

Божа благодать є на початку всього. Господь Бог усе запланував, але потребує нашої співпраці. Ми виявляємо нашу згоду на неї через молитву і діла милосердя. А коли дякуємо Богові, тоді визнаємо те, що Павло далі говорить: «Ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог був вже наперед приготував, щоб ми їх чинили» (до Ефесян 2,10).

Метою молитви не є в тому, щоб переконати Бога, щоб він зробив се чи те. Ціллю молитви є, щоб, коли він стукає до нас, дає надхнення, закликає до добрих діл, ми його послухали і відкрили наші серця. Не знеохочуймося, що не маємо сили чи здатности, але повірмо, що Бог наперед дає нам благодать, щоб, коли він стукатиме до нас, ми могли його запросити до себе і виконати його діло. Благодаттю ми спасені! Будьмо вдячні Богові, бо, таким чином, відчиняємо двері нашого серця до його благодаті, до того, щоб ми могли здійснювати Божий план нашого спасіння.

Венсен, Єпархіяльний дім, 8 листопада 2020 р.
Париж, катедра св. Володимира Великого, 15 листопада 2020 р.