Проповідь Владики Гліба Лончини на закінчення Хого Єпархіяльного собору

Еф 5,1-8

Одна річ, яку можемо цінити у словах Ісуса Христа, як і святого апостола Павла – це їхня щирість і недвозначність. Вони нічого не завивають у папірці. Вони все говорять, так як воно є, і розкривають нам одиноку правду, яка може нам допомогти в нашому житті, нехай і важка до розуміння чи сприйняття.

Святий Павло пише в посланні до Ефесян: «Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла» (Еф 5,8). Як це розуміти: «Ви були колись темрявою»?

Ми у темряві, коли грішимо, відкидаємо Божі веління, а йдемо за своєю думкою і волею. Господь заповідає: «Не говори неправди», а ми обманюємо одні одних. Господь каже: «Не чужолож», а ми грішимо тілом; «не гнівайся» або «не вбивай», а ми злостимося і ранимо інших, навіть убиваємо. Це все є темрявою і нам потрібно у цьому зізнатися. Не треба себе оправдовувати, кажучи: «Я немічний, нервовий, я інакше не вмію». Треба признатись: «Так, я зле зробив, я не послухав Господа». Чому бути щирим і правдомовним зі собою? Щоб не жити в темряві, в якій ми застрягли. Натомість треба жити в Божому світлі.

А Боже світло – це знання і сила.

Господь дає нам знання: Божі заповіді, правила, як чесно жити у правді. Це мудрість для життя. Уявім собі людей, які жили тисячі років назад. Чим вони керувалися? Вірили в божків, боялися своїх сусідів чи сусідні племена, які можуть на них напасти. Вони жили у великому страсі й незнанні. Натомість ми маємо світло Божого об’явлення! Це велика благодать Божа.

Крім знання, Бог дає також і силу, тому що Господь послав Святого Духа на своїх учнів – і на нас. Святий Дух є той, який не лише пригадує нам все, що Ісус велів, але також і дає силу це виконати. Ми не самі, ми не покинуті на поталу в цьому світі. Можемо завжди покладатися на Божу силу – силу Святого Духа, який нам її не шкодує і завжди хоче допомогти.

Павло закінчує, кажучи: «Поводьтеся ж як діти світла» (там само). Справді, нам треба усвідомлювати свій стан і активно здійснювати те, що Господь об’являє у Божому Слові.

Що нам перешкоджає? Наші власні емоції, відчуття, почування. Ми іноді чуємося невпевненими, боязливими, неоціненими, відчуваємо свою негідність, маємо почуття меншевартости. Можливо, так і є, але ніщо не міняє того факту, що маємо Боже світло в собі.

Отож, навіть якщо чуємося меншовартісними, можемо завжди сказати: «Боже, дякую за твою любов». Коли чуємося розлюченими, можемо вирішити молитись: «Господи, я цього не хочу, з цим не погоджуюся», бо важливим у житті – не відчуття, а рішення.

Тому, дорогі сестри і брати, усвідомім собі цю темряву, в якій часто сидимо через нашу сваволю, гординю, нечистоту, але не погоджуймося на неї. Усвідомлюймо собі, яким Божим світлом ми оповиті, як Боже світло керує нашим життям, і виберім жити в тому світлі як діти світла. Намагаймося завжди у всіх своїх рішеннях керуватися цим Божим світлом.

Венсен, каплиця святих Бориса і Гліба, Єпархіяльний дім, 30 січня 2021 р.