Сердечно вітаю вас, паломників, у цьому святому місті Люрді, де Божа Мати об’явилася простій дівчині Бернадеті і виявила їй глибоку правду, яку сама Бернадета не розуміла: «Я – Непорочне Зачаття». Сьогоднішню Літургію служимо недалеко від ґротти, де об’явилася Богородиця. Ми зійшлися на щорічну всеукраїнську прощу до Люрду. Саме сьогодні святкуємо свято Покрова Пресвятої Богоматері. Це – улюблене свято українського народу, бо прибігаємо до Богородиці, приносимо їй наші болі, наші журби, приносимо їй наші моління і прохання про допомогу й опіку.
Але, дорогі мої, подумаймо над цим: може, Божа Мати і в нас чогось просить? Ми також мали б її послухати. Отож, чого від нас сьогодні чекає Божа Мати?
Найперше – щоб ми жили вірою, бо й вона жила вірою. Коли Марія отримала надзвичайне повідомлення, що Бог її вибрав стати Матір’ю Сина Божого, – це було незрозуміле, неймовірне, без пояснень, без контракту, без зарплати і без запевнення. Але Божа Мати на все це відповіла: Так! Нехай буде мені за твоїм словом. Вона повірила у Боже Слово.
Кілька тижнів тому в нас, у Парижі, було торжественне святе причастя дітей. Я сказав дітям: Коли приймаємо святе причастя, воно виглядає, як хліб і вино, смакує, як хліб і вино, але знаємо, що це не хліб і не вино, а Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. Але як ми це знаємо? Тому що Ісус Христос нам це сказав. Віримо в Боже Слово. І то є те, чого Бог від нас хоче: віри у Боже Слово, у його обіцянки. Віра – не математика. Як не крути: 5 і 2, чи 3 і 4, чи 6 і 1 – завжди буде 7; воно ніколи не зміниться. Віра – це довір’я до Божого Слова, до того, що Господь не лише сказав, не лише об’явив, але він і своїм життям дав доказ своєї любови. Саме цього в нас просить Божа Мати, хоч нам і важко це робити. Ми – люди фізичні, тілесні, живемо у матеріяльному світі, і багато речей не здійснюються у нашому житті. Але, незважаючи на все, що бачимо очима, треба вірити, що Бог завжди з нами. Для тих, хто любить Бога, каже Павло, усе виходить на добро. Отож, Мати Божа просить у нас саме такої віри – щоб ми мали довір’я до Господа Бога.
Друге, чого просить Божа Мати – щоб ми мали надію і щоб ніколи не втрачали надії. Вона сама завжди плекала в собі надію. Коли прийшов їй час породити Сина, вона не мала де. Але завжди надіялася на Божу опіку і його провід. Господь їй показав місце – у вбогім вертепі. Коли принесла дитину до храму, вона почула такі слова: Ця дитина для упадку і для піднесення багатьох в Ізраїлі і твою душу прошиє меч. Але вона надіялася, що Бог цим покерує, щоб усе вийшло на добро. Коли дитині було дванадцять років, вона його втратила у такому великому місті, як Єрусалим. Яке це пережиття! Коли врешті віднайшла його, почула дивні на перший погляд слова: мені треба бути при справах Отця мого. Вона їх не зрозуміла, але завжди мала надію. І ця надія її тримала.
Уявіть собі Божу Матір під хрестом. Тут кінець усього того, чого могли сподіватися ізраїльтяни від Ісуса Христа. Усе пропало! Ісус мав визволити народ від римської неволі, а тут самі римляни його розп’яли. Що мала думати Божа Мати? У таких важких моментах можна втратити і віру, і надію, бо ж очі бачать те, що бачать. Але її ніколи не покидала надія. Бог винагородив її чесноту і дав їй побачити воскреслого Сина. І нас Марія просить, щоб ми не втрачали надії. Можемо все в житті втратити: і віру, і батьківщину, і родину, всяке може бути. Не дай, Боже, війни. Але не втрачаймо ніколи надії, бо Бог сильніший від гріха і від людської злоби, Бог сильніший від наших помилок. Тому Божа Мати просить у нас, щоб і ми витривали в надії.
Укінці, Богородиця просить, щоб ми жили в любові. Це нелегко. Коли Ісус почав проповідувати, його всі хвалили, линули до нього. Але прийшов час, коли люди почали відвертатися від нього і не хотіли більше за ним іти. Може, дехто приходив і до Марії, кажучи: Маріє, щось зроби, забери свого Сина, він несамовиті речі говорить, щоб їсти його тіло, пити його кров, хто ж таке чув? Як реагувала Мати Божа? З певністю, це її боліло, що люди не розуміли Ісуса, брали йому за зле, однак вона не обернула це на злість. Коли хтось проти нас говорить, часто перестаємо любити, чи не так? А Марія не перестала любити людей, які виступали проти її Сина, – а тим більше під хрестом. Після Вознесіння, коли Ісус послав від Отця Святого Духа на своїх учнів, Мати Божа не пішла на емеритуру. Вона далі жила з Церквою, оповідала тим, які були зацікавлені, про життя Ісуса, і завжди робила це в любові, незважаючи на будь-які протилежності в житті чи історії. Цього вона і нас просить, бо сам Ісус передбачив, що там, де розмножиться беззаконня, любов багатьох охолоне. Це реальна небезпека і для нас, бо в нашому житті нераз буваають прикрощі, трагедії, травми, в яких ми іноді кличемо до Бога: Де ж ти був, Господи? Чому ти не охоронив мене? Людина здатна на найгірше, коли страждає. Є небезпека, що можемо зійти з доброї дороги. Але Богородиця нас просить, щоб наша любов ніколи не охолола. У цьому треба вправлятися вже в найпростіших домашніх і щоденних ситуаціях – замість сваритися, замість протиставлятися одні одним, добачувати в нашому ближньому таких самих дітей Божих, якими є ми, і бажати їм такого самого спасіння і єднання з Богом, як ми бажаємо для себе. Ось чого просить нас Божа Мати.
Дорогі сестри і брати, святкуючи свято Покрова, нехай же Богородиця нас надихає. Вийдім звідси із застановою над тим, чого від нас чекає Божа Мати. З певністю вона просить, щоб ми поглиблювали свою віру, жили в надії і ніколи не втрачали її та щоб витривали в любові, навіть там, де ця любов гасне. А коли вона від нас цього чекає, то ми, зі свого боку, можемо відважно в неї просити: Мати Божа, Пресвята Богородице, ти бажаєш, щоб я жив/жила у вірі, надії, любові, – але ти мені допоможи, випроси в Господа Бога цих чеснот, цієї ласки. Відтак, просячи цих дарів, можемо молитись за все, чого бажаємо: за здоров’я, за дітей, за родину, батьківщину, за успіхи, щасливу дорогу, за кращу долю. Усього можемо просити. Але на першому місці просімо віри, надії і любови – чеснот, які мала Божа Мати.
Люрд, церква святої Бернадети, 17 жовтня 2020 р.