Проповідь Владики Гліба Лончини на Різдво Пресвятої Богородиці

Про Різдво Богоматері нічого не знаємо з Євангелія. Оповідання про її народження подає апокрифічний твір Протоєвангеліє Якова. Звідтам довідуємося, що батьки Марії називалися Йоаким і Анна, вони були неплідні, не мали дітей, були старшого віку, і після того, як вони молилися, Бог їм обіцяв, що дасть дитину, дасть плід. Це воістину було чудом Божим, бо справді, народилася в них дівчинка. Вони її назвали Мaріям – Марією. 

Літургійні богослужіння цього свята оспівують Різдво Богородиці: «…появилася світла палата і книга Слова життя… Марія Божою красою заясніла понад усіх людей… вона … знищила гордий ад і у в’януче життя ввела праматір Єву… Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній… земля об’єднується з небом…».

Але знаєте що? Усього цього не було, коли Марія народилася! 

Вона народилася у скромних обставинах, ніхто у світі не святкував її народження, крім родини і знайомих, земля не об’єдналася з небом. Усе це відбувалось у великій скромності і ніхто, поза малим колом людей, цього і не знав. 

Отож чому тоді літургійні співи так це представляють? 

Це тому, що вони не оспівують що сталося, вони проголошують що воно означає. Народження Марії розпочало нову еру в історії людства! Месія, якого довгі сторіччя очікував єврейський народ, вкінці мав появитися, а Марія мала відіграти особливу роль у цьому. Різдво Богоматері справді з’єднало небо і землю, та й Адам і Єва могли радіти: їхнє – і наше – визволення на горизонті. 

Літургійні співи мають також за мету навчити нас зрозуміти себе. У нашому житті, зазвичай, нема великих проявів всесвітньої радости. Те, що робимо в житті, за малими винятками, не появляється в газетах чи новинах світу. Наше щоденне життя минає просто, не відчуваємо величних Божих діл. Може, іноді, якщо нам щось добре станеться, подякуємо Господеві. Але поза тим, не бачимо Божих діл у своєму житті. 

Чому так є? Найперше, тому що ми – грішне людство, зранене через гріх Адама і Єви. Але також, тому що маємо багато терпінь у житті. Саме через страждання, неуспіхи, незадоволення, несповнення мрій, іноді відчуваємо себе покинутими, немов би Бог забув про нас або не дбав про нас. Різні думки лізуть нам у голову…

Тому треба пригадати собі Різдво Богородиці. 

Чому така велика радість із-за її народження? Тому що Бог мав великі плани для Марії, і помалу їх здійснював – за її згодою. Вона співпрацювала з ним, щоб здійснити Божий план, вона відповіла Богові «так»: Ось я раба господня, нехай станеться мені за Божим Словом. Тому що вона співпрацювала з Божим планом, вшановуємо її як заступницю християн, наш Покров, Одигітрію – як ту, що вказує на Ісуса і провадить нас до нього. 

Те саме стається і в нашому житті, бо Бог має плани і для нас. Але часто не розуміємо всього, що діється в нашому житті. Чому не розуміємо? Тому що не можемо цього зрозуміти. Уявім собі таку картину: умирає молода мама. Як ви маленькій дитині поясните те, що її мама померла? Вона не може цього збагнути. Коли виросте зрозуміє, але в тій хвилині не може цього зрозуміти. Так і ми: у цьому житті не можемо зрозуміти Божих планів, чому в нас є саме такі страждання, неуспіхи, невдачі, чому нам так важко?

Однак, треба довіряти, що Бог має плани для кожного і кожної з нас, і він здійснює їх. Коли маємо довір’я до Господа, тоді можемо з Марією сказати: Ось я раба Господня, раб Божий, нехай станеться мені за Божим Словом, як ми чули і в сьогоднішньому Євангелію: «Блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його» (Лк 11,28). Стараймося з довір’ям і любов’ю дотримуватись Божого слова. Колись зрозуміємо, як Бог здійснював свої плани в нашому житті, так як це зробив у Різдві Пресвятої Богородиці.

Париж, катедра св. Володимира Великого, 21 вересня 2020 р.