Проповідь Владики Гліба Лончини на Різдво Христове

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейському, він, як кожна людська дитина, не говорив ні слова. Але, тому що він – Бог Слово, промовляє до нас із своїх ясел. І так, можемо почути від нього глибоку правду про Божу любов до нас, про те, ким ми є, і про страждання у нашому житті. 

Ісус найперше об’являє нам Божу любов. З самого початку історії Господь хотів людину спасти від її гріхів. Він міг був відправити посланців: пророків, ангелів; під час Старого завіту він так і зробив. Але в одному історичному моменті він сам прийшов в Особі Ісуса Христа, Бога Слово. «Бог предвічний народився» і став тим, ким він не був – людиною, завдяки Святому Духові і згоді Пресвятої Богородиці. Це вияв правдивої любови, бо людина стала рабом гріха через відкинення Бога. А Господь сам прийшов, щоб повернути людині Боже дитинство. Це перше слово, яке дитятко Ісус нам говорить із своїх ясел. 

Відтак Ісус нам виявляє, ким ми є, бо, нема де правди діти, ми – немічні люди, ми хотіли б бути добрими, праведними, ніколи не грішити, але ж – грішимо. Ми чогось не хочемо робити, а робимо. Це означає, що нами керує сила гріха, ми є рабами гріха, бо робимо щось, за що згодом шкодуємо. Іноді не можемо себе стримати. Та Ісус, ставши людиною, народившись на землі, перетворив нас із рабів гріха у рабів Божих. 

Слово «раб» іноді нас разить, але ж воно часто повторюється і в Літургії: «причащається раб Божий/раба Божа», «упокой, Господи, душі рабів твоїх». Ми себе називаємо рабами Божими – це не приниження, це натомість велика честь, достоїнство, бо ми замінили рабство гріха на рабство Боже! Це нас робить свобідними, гідними, і тому Господь промовляє через святого Павла, називаючи нас не рабами, а дочками і синами. І це є наше правдиве я – ми є Божі діти завдяки воплоченню Ісуса Христа. Він подарував нам цю гідність. Якщо ж і лишаємося рабами Божими щодо гріха, це не суперечить тому, що ми є дітьми Божими завдяки Божій благодаті. Ось ким ми є – це друге слово Христа з ясел!

Укінці, новонароджений Ісус нам говорить про терпіння. Життя зі стражданнями неминуче. Не хочемо терпіти, але завжди є щось, через що страждаємо – чи то через хворобу, чи конфлікт, чи якусь трагедію. І Бог не відбирає від нас страждань. Новонароджене Дитятко нам каже: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,20). Тому співаємо на великому повечір’ї: «З нами Бог!». У цьому велика сила нашого християнського життя. Так, ми терпимо, але в усьому тому Бог з нами, щоб підтримати нас і допомогти. Каже святий Павло: «Тим, які люблять Бога, усе співдіє на добро» (Рм8,28). Ми того, може, і не бачимо, але впродовж життя, у переживаннях і стражданнях можемо пізнати, як Бог завжди перебуває з нами. Це – третє слово з ясел.

Дорогі сестри і брати, святкуючи Різдво Христове, не обмежуймося традиціями і звичаями: піти до церкви, поколядувати… Намагаймося знайти сенс народженню Божого Сина, який став людиною, щоб бути з нами. Станьмо перед іконою Різдва, перед вертепом, і просімо: «Новонароджений Спасителю, що ти хочеш мені сказати?» З ясел послухаймо його слова про безмежну Божу любов до нас, про те, що ми – улюблені діти Божі, і про його турботу за нас під час терпінь. А може, він ще щось особливого нам скаже щодо наших обставин і потреб?

Нехай ці свята скріплять нас у вірі і помножать нашу любов до новонародженого Спасителя. Саме цього від серця Вам бажаю. Христос рождається!

Венсен, парафія Усіх Святих, 25 грудня 2021 р.

Санліс, церква святих Бориса і Гліба, 26 грудня 2021 р.

Париж, катедра святого Володимира Великого, 7 січня 2022 р.