Проповідь владики Гліба у неділю Мироносиць

Діяння апостолів 6,1-7

Христова Церква має три головні завдання: дбати про бідних, євангелізувати та поклонятися Богові. Сьогоднішнє читання з Діянь апостолів показує це на ділі.

Гелленісти (євреї з діяспори, які говорили грецькою мовою) нарікали, «що вдів їхніх занедбано в щоденній службі» (Ді 6,1). Церква щодня розносила їжу чи гроші бідним. Це було виконанням Божих закликів ще у Старому Завіті. «Щедро розтулюй свою долоню для свого брата, для нужденного і для вбогого в твоїй землі» (Вт 15,11). Через пророка Ісаю Господь каже: «Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову» (Іс 1,17). Дбати про бідніших від нас – а в будь-яку хвилину є мільярди людей, які більше страждають, як ми – це важливе завдання, яке випливає із любови до Бога і любови до ближнього. Древня Церква, бачачи, що вдови були занедбані, покликала дияконів, щоб послужити вдовам, сиротам і вбогим.

Це провадить нас до другого завдання: євангелізувати. Апостоли всім займалися: свідчили і проповідували про воскреслого Ісуса Христа, а також і дбали про вбогих. Але криза, описана в сьогоднішньому читанні, привела апостолів до розуміння, що всього зробити самим не можна. Тому вирішили вибрати «сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости» (Ді 6,3), щоб ставити їх для служби вбогим. «Самі ж ми – наголосили апостоли – будемо пильно перебувати в молитві і служінні слова» (в. 4). Це показує, як Церква розуміла своє друге завдання: євангелізувати, проповідувати Боже слово, свідчити воскреслому Христові.

Вкінці, вибравши сімох мужів, «поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки» (в. 6). Третім завданням Церкви – це богопоклоніння. Церква впродовж сторічь виробила традицію літургійних служб, завдяки яким земна літургія єднається з небесною відвічною славою, яку Божий Син через Святого Духа приносить Отцеві в нашому імені і за нас.

Дорогі сестри і брати, ці самі завдання актуальні й сьогодні. Нам, християнам, завжди треба пам’ятати про бідніших від нас, і цей час карантину є доброю нагодою це здійснювати. Не можемо ще виходити з дому, але можна поцікавитись бідними й самотніми, наприклад, зателефонувати, спитати, як вони, чи щось потребують? Можемо – настільки, наскільки це можливо – скласти пожертву на благодійні організації, як Карітас, які допомагають бездомним, недужим та самотнім.

Євангелізація – це обов’язок не тільки священників, єпископів, сестер богопосвячених і катехитів, але й усіх нас, у першу чергу – батьків. Усі ми покликані поділитися нашою вірою! Один спосіб, як це можна зробити, це – терпеливо зносити невигоди карантину, не проявляти свого гніву щодо ближнього, з радістю послужити одні одним.

Вкінці, богопоклоніння – найважливіше завдання. Ми є Церквою, тому що покликані бути Божим народом, який уважає Бога нашим Господом і Владикою; його хочемо пізнати, любити і служити йому. Ставлячи Бога на першому місці, сповідуємо нашу віру, що Господь нами опікується, і це вселяє мир у наші серця.

Христове Воскресіння поєднує ці три завдання Церкви. Ми це побачили у древній Церкві, яка поставила дияконів, щоб опікуватися бідними, передала науку апостолів через Святе Письмо та описала їхню молитву. Усе це продовжується по сьогоднішній день, і Христове Воскресіння дає й нам у мирі й радості сповнити трояку місію Церкви – дбати про бідних, євангелізувати, поклонятися Богові Святому у Тройці єдиному – Отцеві, і Синові, і Святому Духові.

Венсен, 3 травня 2020 р.