Рм 5,1-10
Одного разу діти бавились надворі і один хлопчик копнув м’яч прямо у вікно самотнього чоловіка. Батьки прийшли зі сином до нього до хати, щоб хлопчина попросив вибачення і запропонували відшкодування. Кожний сподівався найгіршого: хлопець, що його покарають, а батьки – що це дорого їм обійдеться. Яке ж було їхнє здивування, коли власник дому, знаний своєю строгістю, раптом усміхнувся і простив – і хлопцеві, і його батькам. Яке полегшення з’явилось у них і яку ж вдячність вони відчули до цього добродія, якого дотепер навіть не знали.
Подібне сталося з нами всіма. Наші прародичі знищили лад, який створив Господь, і розпалили ворожнечу з Творцем. Але сам Бог «через Господа нашого Ісуса Христа» (Рм 5,1) – каже святий Павло в посланні до римлян – примирив людський рід зі собою, направив те, що ми скоїли. Тепер ми не лише «виправдані вірою» (там же), але ще й «одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо» (в. 2). Іншими словами, ми завинили, успадкували величезний борг, не маємо чим його погасити – а нам його списали! Тому ми «хвалимося надією на славу Божу» (там само). А «надія не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (в. 5).
Чому це важливо знати? Тому що ми звикли думати про свої стосунки з Богом під різним кутом: ми грішні, ми –діти Божі, слуги Господні. А Павло пропонує нам нове поняття: ми – боржники перед Богом. Коли в особи є борг, у неї – зобов’язання. Цим не можна легковажити. Коли неможливо погасити борг, людина може втратити і хату, і майно. Тому слід ставитись до цього з почуттям відповідальности.
Як виглядає наш «борг» перед Богом? Ми винні за свої гріхи, повинні «заплатити» за себе, щоб «викупити» себе з неволі гріха. А замість того Бог послав свого Сина, який узяв наш борг на себе, «заплативши» своєю кров’ю. Ми тепер вільні, та однак, не можемо бути байдужими до того, хто нас звільнив та примирив. Як можемо віддячитись Ісусові за цю ласку? Павло каже: «Тепер, примирившись, спасемося його життям» (в. 10). Віддячимось за звільнення з боргу, коли намагатимемось жити, так як Ісус.
Дорогі сестри і брати, Господь запрошує нас через апостола Павла подивитись на своє християнське життя. Чи живемо з вдячністю за те, що Ісус нас пригорнув, приєднав до Бога? Чи маємо відчуття відповідальности за все, що Господь нам дав у житті? Чи намагаємось жити Божою силою, Божою любов’ю, яка підтримує нас у нашій немочі? Святий Павло запевняє нас, що любов Бога влита в наші серця. Усвідомім свою гідність, християнський народе! Не падаймо духом на вид труднощів, протилежностей і перешкод. Живімо надією на Бога, бо вона ніколи нас не заведе.
Charleroi (Belgique), chapelle Sainte-Anne, парафія Успіння Божої Матері
Wasmes, церква Покрова Богородиці
28 червня 2020 р.