Діяння апостолів 1,1-12; євангеліє Луки 24,36-53

Коли Христос вознісся на небо, апостоли повернулись до Єрусалиму «з радістю великою» (Лк 24,52). Чому ж вони раділи? Вони ж прощалися з Ісусом, і то назавжди, більше його не побачать у людському житті. Зазвичай, коли когось вітаємо з приїздом, тішимося, але, коли прощаємося, сумуємо! А апостоли раділи…

1. Погляньмо, насамперед, чим є Вознесіння, а радше – чим воно не є? Дивлячись на ікону Вознесіння, уявляємо собі, що Христос піднісся і зник посеред хмар. Однак, не слід думати про Вознесіння дослівно, фізично, бо Ісус не полетів у космос. Це, радше, метафора, щоб указати, що відтепер Ісус живе в інший спосіб. Символ віри допомагає нам зрозуміти це таїнство: «І вознісся на небо і сидить праворуч Отця». Сидіти праворуч є ознакою пошани, а може бути і влади. Коли когось хочемо вшанувати, наприклад, при столі, ставимо його праворуч головної особи. У державі праворуч короля чи президента сидить прем’єр міністр – той, хто буде керувати урядом. Сидячи праворуч Отця, Ісус керує Церквою та історією, але в інший спосіб: не так як за життя, будучи фізично присутнім, а через Святого Духа. Це – значення Вознесіння.

Більше того, Ісус вознісся у своєму людському тілі. Це означає, що він, як представник людського роду, і нас узяв зі собою. Це нас чекає повнотою у вічності. Ми не будемо завжди на цій землі. Наше фізичне життя закінчиться, а з ним і наші страждання, обмеження, хвороби, незадоволення, усе, що нас болить. Ми призначені до великої слави, до участи у прославленні Ісуса. Він хоче з нами поділитися своєю святістю (бо це є значення «слави»)! Він не є заздрісний за себе, за свою владу, а хоче, щоб ми були причасниками Божого життя. І в цьому також є значення Вознесіння.

2. Ісус відійшов від фізичного життя, але рівночасно залишається з нами, «ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи», як співаємо в кондаку свята. Він продовжує своє діло спасіння, усе, що чинив у житті, але з нашою допомогою. Він присутній у світі через нас. За життя Ісус творив чуда, прощав гріхи, зціляв хворих, підтримував засмучених і допомагав людям. А сьогодні, сидячи праворуч Отця, він нас посилає у світ з цією ж місією: уживати наші руки, щоб торкнутися людей, допомогти їм, потішити їх у смутку. Це наше велике покликання й завдання, яке Христос нам доручив, вознісшись на небо.

3. Укінці, усвідомивши собі, яке це велике завдання і яка відповідальність, може, це збуджує в нас страх і сумнів, яким чином зможемо виконати таку високу місію? Треба повернутись до євангельської розповіді і пригадати собі, що Ісус відіслав апостолів назад до Єрусалиму і казав їм чекати приходу Святого Духа. «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде і будете моїми свідками…» (Ді 1,8). Сидячи праворуч Отця і посилаючи Святого Духа, Христос дає нам силу виконати його місію.

4. Як нам відкрити себе до зішестя Святого Духа на нас? Він сходить на нас, у першу чергу, у Церкві, через святі таїнства, а найбільше у Службі Божій. Літургія є таким величним таїнством, що ми навіть цього уявити собі не можемо. Якби ми розуміли, чим направду є Божественна Літургія, ми щодня ходили б на Службу Божу, причащалися, часто сповідалися. Ісус привів нас до неба зі собою, і це сповідуємо на Літургії. «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа» – ми вже тепер увіходимо в Боже життя, яке колись матимемо в повноті. Ангели в небі постійно прославляють Господа Бога, а ми в цьому також беремо участь, виголошуючи «Свят, свят, свят…». У Літургії приймаємо Тіло Христове і п’ємо Кров Господню – єднаємося з Богом! Літургія – це упривілейоване місце нашої участи в Божому житті.

Та не лише Літургія, а й інші таїнства та церковні дійства уводять нас до Божої присутности. У сповіді отримуємо відпущення гріхів, чого жодна сила чи влада на світі не може зробити. У таїнстві подружжя отримуємо благодать бути вірними одні одним, творити нове життя, перемагати життєві спокуси. Через єлеопомазання одержуємо оздоровлення тіла і душі. Молитви, прощі, добрі діла, читання Святого Письма – через ці засоби Христос, який вознісся на небо, зміцнює наше духовне життя. Це є причиною радости апостолів, бо вони знали, що Христос не залишає їх сиротами, а присутній між ними у таїнстві Церкви, щоб могти свідчити Ісусові, проповідувати Боже слово і приводити людей до спасіння.

***

Святкуючи Вознесіння, усвідомім собі новий спосіб, як воплочений, воскреслий і прославлений Христос, сидячи праворуч Отця, керує Церквою і є присутнім між нами, тут і тепер, через Святого Духа. Він посилає нас у світ – до своєї родини, друзів, співробітників, знайомих – поділитися цією доброю новиною і співпрацювати з ним для його діла спасіння. Сповнім це покликання в радості, беручи участь у житті Церкви, особливо ж Божественної Літургії і святих таїн, та служачи один одному в любові. Амінь.

Париж, собор святого Володимира Великого, 28 травня 2020 р.