Одну з причин Христового переображення на горі Таворі подає кондак свята: «Учні твої … побачили славу твою, щоб, як побачать тебе розп’ятого, збагнули, що страждання твої добровільні».

Найперше, не треба дивитись на Христові страсті, як на якусь несподівану перешкоду, мовляв, Ісус чинив добро, проповідував, мав у планах спасти людський рід, а тут люди перешкодили тому, заарештували, засудили, розп’яли, і так знівечили Божі плани. 

Ні. Усе було передбачено. Якщо все пішло «не за планом», це тому, що Господь створив людину свобідною, а свобода означає, що людина може вирішити –  служити Богові чи ні, слухатись Господніх повелінь чи ні. У цьому ж полягає Божа воля: щоб ми правильно вживали свою свободу. Але з тим є і ризик, що людина може і зловживати нею, зужити її для зла. Господь іде на такий ризик, тому що воля – це дар, який він ніколи не відбере від нас. Отож Христос, добровільно приймаючи страждання, прийняв наслідки свого воплочення. Стаючи людиною, піддав себе усім можливостям людського життя – крім, очевидно, гріха.

Це нас заставляє призадуматись над тим, як ми вживаємо свою свободу? Свобода – це не «робити те, що хочу», а «робити те, що добре». Тільки Бог може нам вказати на те, що добре, благочестиве, чесне, люб’язне. Коли слухаємось Божого слова, дотримуємось його повелінь, тоді правильно вживаємо нашу свободу.

Можна підійти до розуміння Христових добровільних страстей ще й з іншого боку. Є три роди любови. 

1) Вдячна любов. Це любов до когось за його/її добродійства супроти нас. Хтось нас любить і чинить багато добра в нашому житті. Маємо за що любити таку особу і бути вдячними. Такою є наша любов до Бога, до батьків, до приятелів. 

2) Безкорислива любов. Це любов не заради якоїсь причини, а просто так. Любов, яка не чекає відповіді (хоч її дуже бажає), а дається виключно з любови, незважаючи на те, чи хтось відповідає на неї чи ні. Такою є любов Бога до нас. 

3) Та є ще третя форма любови. Страждальна любов. Це безкорислива любов, заради якої хтось терпить за іншого. Хтось страждає, щоб комусь допомогти. Такою є любов Ісуса на хресті.

Дорогі сестри! Господь переобразився на горі Таворі, щоб виявити свою любов до нас. Це любов, яка пішла так далеко, що ладна страждати за нас – у той же сам час зберігаючи єдність з Отцем і Святим Духом. Пам’ять про Переображення Господнє нехай надихає нас, додає сили у важких життєвих обставинах, пригадує нам, що той, хто страждав на хресті, хоче мати нас біля себе у своїй славі. Нехай же наша вдячність переображується в безкорисливу любов, щоб і ми зуміли приймати життєві негаразди й терпіння з любови до того, хто розіп’яв наші гріхи з собою на хресті.

Львів, монастир сестер Редемптористок, 21 серпня 2020 р.; монастир сестер Студиток, 23 серпня; Тернопіль, с. Великі Гаї, монастир сестер Студиток, 25 серпня.