Царю Небесний, Утішителю, Душе істини,

що всюди єси і все наповняєш,

Скарбе добра і життя Подателю,

Прийди і вселися в нас,

і очисти нас від усякої скверни,

і спаси, Благий, душі наші.

Сьогодні Українська Греко-Католицька Церква разом із іншими східними Церквами, які дотримуються Юліанського календаря, святкує свято Зіслання Святого Духа, П’ятдесятницю, день народження Церкви. В цей день майже 2000 років тому несміливі рибалки, отримавши силу Духа Святого, змогли відважно і майстерно проповідувати тисячам зібраним в Єрусалимі. Як було обіцяно: «Ви приймете силу, — говорить Господь їм, — як зійде Святий Дух на вас, і будете Мені свідками в Єрусалимі та по всій Іудеї й Самарії, та навіть до краю землі» (Діян. 1,8).

До краю землі, до нашої Галлії і нашої Скіфії. До земель, про які апостоли тоді навіть не здогадувалися. Однак вони були готові проповідувати і померти, разом з владою “зв’язувати і розв’язувати”, отримали владу над собою, над власними немочами і страхами. Вони залишилися слабкими людьми, але Святий Дух, що назавжди в них оселився, зробив їх “ловцями людей”, натхненними проповідниками, відважними паломниками. Якщо б не їх невтомні подорожі, постійне намагання вийти за межі свого народу, культури, світогляду, не їхні самопожертви, включаючи мученицькі смерті, наука Христа могла не сягнути краю землі.

Нас могло б тут разом не бути. Тому це й наш день народження. Це день, що дав нам можливість бути тим, ким ми є – Церквою Христовою.

У цій катедрі зараз ви також бачите доволі практичний вияв сили Святого Духа – українського єпископа, що народився в США, вчився в Італії і жив довго в Україні, що намагається проповідувати французькою. Як ніхто я сьогодні надіюся на Нього. Адже сказано, що Він «підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханням невимовним» (Рим. 8, 26)

Сьогоднішня Літургія є подячною – ми дякуємо Богові за Його Духа Святого, за спасенну Жертву Його Сина, за те, що можемо зустрітися тут разом на ламанні хліба. Ми дякуємо Богові за жертводавців Oeuvre d’Orient, організації, що 162 роки допомагає християнам на Сході. За офіційними даними є 76 500 жертводавців, і яким би великим сьогодні не здавався собор Нотр-Дам де Парі, не існує земного собору, здатного всіх помістити. Всіх цих десятків тисяч – живих і спочилих у Бозі – обіймає наша подячна молитва сьогодні. Мабуть, ваші попередники, 160-150-100-50 років тому, жертвуючи для християн на сході, не маючи добрих засобів масової інформації, ніколи не подорожуючи до Африки чи Близького Сходу, не уявляли до кінця масштабів біди, не бачили розбомблених сирійських міст та наляканих оченят народжених у війні дітей. Однак, знаючи, що десь там, за тисячі кілометрів страждає брат чи сестра у вірі, вони не сумніваючись, допомагали. І ви тепер допомагаєте – навчати, проповідувати, служити. У ХХ і на початку ХХІ століття часом виглядає, що християнство може зникнути з тих історичних земель, впасти під тиском тоталітаризму, що прикривається прапором ісламу. Проте ми християни є людьми надії і маємо нашу славну історію спасіння, що не дає нам впасти у відчай. Адже у середині ХХ століття видавалося, що Українська Греко-Католицька Церква в Радянському Союзі перестала існувати, що лишилися лише малі групки в підпіллі, які з часом зникнуть. Що атеїзм Радянського Союзу переміг. Але ці 40 дітей, що сьогодні приймуть Перше урочисте причастя є живим свідченням перемоги. Їх батьки, дідусі і бабусі зберегли віру і завдяки їх вірі Церква ожила.

Щедра підтримка і молитви жертводавців Oeuvre d’Orient рятували і рятують Церкви у різних куточках світу. Ви, дорогі працівники і жертводавці, стали тими апостолами, що тепер несуть навчання про Любов Божу навіть на краю землі, туди, де у відчаї люди думають, що про них всі забули.

Можу свідчити це як український єпископ, земля якого зараз страждає від несправедливої агресії, жорстокої гібридної війни, де брехня і маніпуляції є такою ж зброєю, як і артилерійські снаряди і кулі снайперів. Через місяць українська спільнота в Парижі молитиметься за душу вбитого Василя Сліпака – співака паризької опери, який загинув від кулі снайпера на війні на сході України. Смерть цього талановитого чоловіка ще раз яскраво показала нам, що війна не десь там, далеко, що схід, він властиво, ближчий, ніж ми можемо собі уявити.

Дякую вам, що дозволяєте бачити нам світло і надію, навіть у найскладніших обставинах.

Ми християни, є людьми надії. І Господь ніколи не втомлюється нам подавати ці знаки надії. Ці чудові трепетні діти сьогодні сповнюють нас радістю і вдячність.

Дорогі діти! Ви, мабуть, зараз дуже хвилюєтеся. Мама, тато чи бабуся-дідусь сьогодні зранку наказували бути чемними, бо ви будете в самому Нотр-Дамі. Так, це величний храм, який бачив найславетніші моменти історії Франції, у ньому молилися королі і принцеси, суперзірки, найвідоміші і найбагатші люди. Але не слава людська зробила цей храм тим, чим він є, а слава Божа. Бог, який перебуває тут, так само як Він є в нашій катедрі чи в будь-якій церкві в будь-якій частині світу. Він робить все преславним. Він вас робить преславними. Прислухайтеся уважно. Ці стіни чули так багато молитов. Сьогодні ваші чисті дитячі молитви стануть його частиною. Назавжди.

«Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»

Так закінчується сьогоднішнє Євангеліє – це неймовірна обіцянка, яку дає Господь. Йдучи за Ним, ми не блукатимемо в темряві, ми завжди знатимемо ким ми є і куди ми йдемо.

…….

+Борис

Париж, Собор Нотр-Дам

27.05.2018