Венсен, 19 квітня 2020 р.

Завершилося довге очікування – не лише наше з Вами, але й усього людства.

Очікування розпочалось ще на початку історії. Після гріха Адама і Єви Господь обіцяв, що поставить ворожнечу між потомством жінки – Богородиці, яка народила Божого Сина – і потомством диявола, який спонукав наших прародичів до гріха. Таким чином Бог не тільки вигнав їх з раю, але й обіцяв Спасителя, який врятує людський рід від гріха.

Ця обітниця тягнулася золотою ниткою через Старий Завіт і знайшла своє здійснення в особі Ісуса Христа.

Ми, у Церкві, чекали приходу Божого Сина в людському тілі на Різдво, бачили, як він зростав у пресвятій родині, як розпочав свою проповідь проголошуванням, що царство Боже настало – і треба покаятися.

Але навіщо нам каятися – може, хтось запитає? Хіба ми недобрі люди, хіба ми є лихими?

Власне, тому Церква, через Великий піст, почала провадити нас до розуміння, що ми – зранене людство. Через гріх Адама ми народились позбавленими Божого життя, а Хрещення зробило нас дітьми Божими. Ми ж продовжували грішити, а Господь дарував нам можливість покаятися, навернутися, висповідати свої гріхи та отримати прощення. Щоб Боже життя росло в нас, Господь подарував своє Тіло і Кров як поживу. Та й інші святі таїнства отримуємо в Церкві, щоб мати силу жити Божим життям.

Це привело нас до Страсного тижня. Ми були свідками страждань нашого Господа і з нетерпінням очікували його воскресіння.

Здійснилося! Завершилось очікування! Ми дожили до величного і світлого свята Христового Воскресіння!

Святий Іван Золотоустий нас усіх закликає радіти: і тих, що постили, і тих, що не постили, і тих, що від рання трудилися, і тих, що прийшли в останню хвилину. «Увійдіть усі в радість Господа свого», бо Бог є милосердний, «він приймає останнього, як і першого».

Але тепер Господь чекає нашої відповіді: як будемо далі жити?

Ісус викупив нас із неволі гріха, щоб ми не поверталися, як ізраїльтяни, які воліли «бути в неволі, ніж гинути в пустині» (Вх 14,12).

Господь зробив із нас нове людство – отже, живімо, як нові люди, з відновленою вірою, з упевненою надією, з взаємною любов’ю, співчуваючи одні одним, виявляючи ласкавість, доброту й розуміння.

Бог об’явив, яку велику вартість маємо в його очах, бо ж були викуплені ціною крови його Сина. Тому нам треба віднайти сенс свого життя. Наше існування не є випадковим. Бог хоче, щоб ми жили, розвивалися, мали Боже життя в собі.

Ісус Христос себе понизив (див. Фл 2,5), щоб нас піднести – отож, вийдім йому назустріч, візьмім його простягнуту руку, ідім за ним.

Досі ми жили для себе, а воскреслий Христос спонукає нас жити для Господа (див. Рм14,5-12).

Дорогі сестри і брати! З цими думками вітаю Вас зі святом Христового Воскресіння!

Бажаю Вам, щоб сьогоднішня радість тривала й надалі, бо це радість Христової перемоги над смертю і гріхом.

А його перемога – це наша перемога.

Вітаю Вас, Ваші сім’ї, усіх, хто далеко, усіх, хто нині самотній через карантин, усіх, що недужі, і тих, що втратили найдорожчих. 

Казала свята мати Тереза: “Не дозволь нічому так тебе засмутити, щоб ти забув про радість воскреслого Христа”.

Ми довго очікували цього моменту. 

А тепер нехай здійсняться очікування Ісуса щодо нас.

Веселих свят! 

Христос воскрес!