Духовна мандрівка книгою Псалмів. Псалом 8

Псалом 8

2. Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!

 Іншими словами можна було б сказати: «Господи, наш Боже, яке ж видовище можуть споглядати люди землі, в той час, коли Ти своїм пониженням в світі, здобув славу понад небесами, для тих, хто справді бачив Твоє восходження на небо. Саме це вознесіння показало з якою могутністю ти зійшов.»

3. З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника. 

Це власне ті діти, які виспівували хвалу Христу під час урочистого в’їзду в Єрусалим. Тоді євреї, закликали Христа, щоб Він сказав замовкнути їм, але Він відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу» (Мт. 21. 16). «Ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника». Під ворогами, слід розуміти тих, хто виступає проти всього того, що зробив Ісус через розп’яття, хто вважає нісенітним вірити в невідоме, та покладається виключно на знання. Святий Августин стверджує, що така поведінка притаманна єретикам та тим, кого їхні ж ідолопоклонницькі забобони називають філософами. Не те, щоб бути проти науки, але вони хочуть відкинути віру, каже Августин, яка є спасенною і необхідною драбиною, щоб підняти нас до певності в тому, що насправді, істинно важливим об’єктом пізнання можуть бути лише вічні речі. «Ради Своїх ворогів», тих самих, про яких Христос сказав: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам» (Мт. 11. 25). Господь називає їх мудрими не через те, що вони справді мудрі, але тому, що вони самі гадають, що такими є. Ми все ще могли б називати ворогів і захисників – філософами століття: бо Син Божий – це сила і мудрість Бога, який просвічує всіх, кого правда зробила мудрими. Зараз ці філософи, названі так тому, що вони визнають, що люблять мудрість, схоже, навіть захищають її, хоча, одночасно і є її ворогами, оскільки вони ніколи не припиняють проповідувати небезпечні забобони та призводити людей до поклоніння первням цього світу.

4. Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив.

Ми читаємо, що Бог написав закон своїм пальцем, щоб дати його Мойсеєві, своєму святому і вірному слузі (пор. Вихід 31. 18), і в цьому пальці Бога, багато тлумачів бачать Святого Духа. Через ці Божі пальці, ми можемо також почути служителів, наповнених Святим Духом, бо саме Він діє в них, і вони підготували для нас усі божественні писання, що дає нам можливість почути книги обох Завітів. Також сказано про Мойсея, що мудреці фараона, побачивши, що він їх перевершив, вигукнули: “Це палець Божий» (Вихід 8,19). А слова пророка Ісаї: «небо згорнеться мов книга» (Іс. 34. 4), можна розуміти в алегоричному значенні книги Святого Письма. Тобто слова: «Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх», Августин  пояснює, а відтак роздумує: «я читаю і розумію ці Писання, які Ти написав через своїх служителів і якими керував Дух Святий. Та Твоя величність вища небес і всіх слів Писання. І ось Ти вчинив Собі хвалу устами дітей і немовлят, зродивши віру в Писання тим, хто бажає пізнати Твою велич, яка перевершує Писання, оскільки вона перевершує всі зусилля та вираження мови.»

5. То що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? 

Можна задатись питанням, у чому ж різниця між «людиною» та «сином людським»? Не перший погляд ніби немає різниці, проте, Августин стверджує, що псалмопівець, все ж розділяє ці терміни, щоб продемонструвати різницю між ними. Слід зрозуміти, що кожен людський син є людиною, тоді як не кожна людина є сином людським, бо ж Адам є людиною, не будучи сином людським. Тоді отже той, хто носить образ земної людини, який не є сином людським, позначений іменем людей, а той, хто носить образ небесної людини, названий сином людським (пор. 1Кор. 15. 49). Земний чоловік – є старою людиною, тоді як нова людина – є небесною. Але нова людина походить від старої людини, оскільки духовне відродження може відбутися лише завдяки зміні нашого земного життя і саме це змушує називати його сином людським. Отже, тут «людина» – земна, а «син людський» – небесний. Перший є далеко від Бога, а другий є перед лицем Божим. Отож, Він пам’ятає про того, хто є на далекій відстані і відвідує того, кого освітлює світлом Свого лиця.

6. А однак учинив Ти його мало меншим від ангелів, і славою й величчю Ти коронуєш його!
7. Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив.  

Тут мова про сина людського, про якого згадано в особі Богочоловіка, народженого від Діви Марії. І власне, неміч цієї плоті, яку божественна мудрість гідна нести та безчестя пристрасті, змусили псалмопівця вимовити цей стих: «А однак учинив Ти його мало меншим від ангелів». Відтак, він поспішає відзначити славу його воскресіння та вознесіння говорячи: «і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх». Оскільки ангели також є ділом рук Божих, ми віримо, що Єдинородний Божий стоїть над ангелами, оскільки ми вважаємо, що він був дещо нижчим від ангелів, у зневазі свого тимчасового народження і своїх страстей. 

8. Все під ноги йому вмістив худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, 9. птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! 

Отож, все без винятку Йому підкорене, про що також пише апостол Павло: «бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе» (1 Кор. 15. 27). Тобто під цим розуміємо всіх духовних істот, та людей, що живуть святим життям в церкві.

10. Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення! 

Говорячи про останній стих, який подібний першому, з якого автор і починає псалом, варто прогледіти ввесь текст цього псалма, що спонукає нас лише подивляти і повторити слова подібні першому стиху.

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело: http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dhy.htm#j