Духовна мандрівка книгою Псалмів. Псалом 19

Псалом 19

Цей псалом, на думку святого Августина, возвеличує євангельську проповідь, яка є словом воплоченого Слова. Ця проповідь була доручена апостолам , щоб поширити її по всій землі для навернення народів. Умовою цього навернення є зречення гріха. 

1. Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. 

В першій частині цього стиха «Небо звіщає про Божую славу», святий Августин пояснює, що «небо» це святі євангелисти, в яких Господь перебуває немов в небі, проповідують нам славу Ісуса Христа, або ту славу, яку Син звістив про Отця, живучи на землі. «Небозвід», це сила святого Духа, яка через апостолів засвідчила надзвичайні чуда Божі.

2. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку. 

Дух, в своїй повноті, відкриває духовній людині цю незмінну Божу премудрість, що Слово, яке є Богом і в Бозі є споконвіку (пор. Ів. 1. 1). «Ніч ночі показує думку», тут йдеться, що смертна плоть, яку прийняв Господь, вселяє віру в плотських людей, та сповіщає їм знання, які настають після віри.

3. Без мови й без слів, не чутний їхній голос.
4. Та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! 

В Августина виникає риторичне питання: «Хто ж не чув ці голоси євангелистів, які проповідували на всіх мовах?».

5. Для сонця намета поставив у них. 

Господь, прийшов на землю, щоб побороти в битві тимчасову силу прогріхів і принести меч , а не мир (пор. Мт. 10. 34), використовуючи своє смертне тіло як військовий намет. «А воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого», Він вийшов з лона Діви, де уклав святий шлюб з людською природою. «Воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!», Він пройшов Свій шлях, випереджаючи інших людей в Своїй незрівнянній силі.

6. Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.

«З краю неба», тобто Христос вийшов від Отця не для часової перспективи, але для вічної. Він є повноцінний Бог, тому і повертається до рівності Свого Отця. «Від спеки його ніщо не заховається», бо божественне Слово, ставши плоттю і одягнувшись в нашу смертність, не дозволило жодній людині виправдатися тінями смерті, бо й навіть сама смерть відчула тепло Його Слова. 

7. Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. 

Закон Господній є саме Той, Хто прийшов вдосконалити закон, а не руйнувати його. Він є чистий закон, Той, Хто не вчинив жодного гріха, Чиї уста не промовили неправди, Хто не кидає душ під ярмо рабства, але Хто вільно провадить їх, щоб Його наслідувати. «Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє», власне це свідчення є вірним, бо ніхто не знає Отця, крім Сина і тих, кому Син хотів відкрити Його (пор. Мт. 11. 27). Те, що приховане від мудрих є відкрите для немовлят, бо Бог противиться гордим, а смиренним дарує благодать (пор. Як. 4. 6).

8. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. 

Усі присуди Господні праві в Тому, Хто не навчав нічого того, чого сам не виконував, щоб таким чином ті, хто наслідуватимуть Його, могли вже діяти з радісним серцем не через страх, але з свобідної волі.

9. Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом.
10. Дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий. 

Цей страх перед Господом вже не є через покарання за порушення закону, та втрати тимчасових благ, до яких любов нашої душі розцінюється як блуд, але це вже непорочний страх, який змушує Церкву уникати того всього, що може образити її Жениха. Присуди Того, хто віддав увесь суд Синові, справді має незмінну справедливість. Бо Бог не помиляється ні зі своїми погрозами, ні з обіцянками. Ніхто отже, не може врятувати безбожних від покарання, а від праведних забрати їхню нагороду. Якщо вірний, в свою чергу, є чистим золотом чи дорогоцінним каменем, який призначений для скарбів Господніх, то він любить присуди Господні більше ніж свої і віддає перевагу скорити свою волю Божій.

11. І раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.

 Господній день буде дуже гірким для того, хто зневажає Його та його присуди. А той, хто дотримується присудів Господніх, ще за життя отримує достатню нагороду. В цій нагороді немає якоїсь зовнішньої переваги, крім практичного виконання заповідей, що для праведного є великою радістю.  

12. А помилки хто зрозуміє? 

Августин немовби перефразовує питання: Як справді зрозуміти ці помилки, коли вони затуляють око цієї душі, яка насолоджується правдою та вважає солодкими та гідними присуди Господні? Коли темрява закриває нам очі, тоді гріхи стають мов пов’язка, яка закриває очі нашому духу. Ця пов’язка приховує і світло, і самі гріхи. 

13. Від таємних очисть Ти мене, і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений. 

Людина, яка очищена від своїх вад, не дозволяє взяти собі гріхи інших, тому слід взивати до Господа, щоб Він стеріг від сторонніх похотей того, хто не є гордий і хоче незалежності, але хто є Його слугою. Немає більшого злочину, ніж відокремити себе від Бога і таким є початок гордості людини.

14. Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю! 

Серце праведника не буде більше шукати цієї марної слави від людей, оскільки в ньому немає вже гордості, але завжди буде себе уприсутнювати перед лицем Божим, який бачить чисті серця.

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело:http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dh1.htm#u