Псалом 18. Частина 1

1. Слуги Господнього Давида, що мовив Господеві слова цієї пісні, коли Господь урятував його з руки всіх ворогів його та з руки Саула. Він мовив: Люблю тебе, Господи, моя сило!

 Церква, об’єднана з Ісусом Христом і перемагаючи пастки нечестивих, підхоплює слова Давида після того, як Бог визволив його від Саула та його ворогів. Вона благословляє того самого Бога, який визволив її від диявола і плотських похотей.

2. Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! 

Це Господь дає сприятливість для того, щоб на Нього надіятися. Саме Він є захисник і в Ньому є вся сила. Він фортеця спасіння і для того, щоб нас відшукати, Він нас викупив.

3. Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів! 

Не слід шукати своєї слави, а лише слави Господа. Закликаючи Його, більше не доведеться боятися, що помилки безбожності, якоюсь мірою можуть нашкодити.

4. Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!

 Безбожні натовпи можуть підніматись на мить, немов воли взимку, що набрякають, щоб незабаром зникнути. Саме ці натовпи прагнуть турбувати своєю безбожністю.

5. Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили. 

Святий Августин, немовби переповідає іншими словами цей стих: Серед тих, хто оточив мене, щоб погубити, була присутня заздрість, яка призводить до смерті та до пекельного гріха. Смертельні пастки це сіті, які огортають на смерть людей, що туди потрапили через фальшиву справедливість та марне ім’я, яким вихваляються проти поган.

6. В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!

 Господь чує голос, що лунає в серці людини, бо саме там Він живе. Цей крик, якого не чують вуха людські, доходить до Його вух через внутрішній зойк того, хто взиває.

7. Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву: 

Саме тоді, коли Син Чоловічий був прославлений, грішники спантеличились та затремтіли. Бо всі сподівання, які покладались на основі земних благ цього життя, були зруйновані. Тому Бог запалився від гніву, щоб надія на земні блага остаточно не були закріплені в серцях людей.

8. із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! 

Люди побачивши Господні погрози проти нечестивих, зворушились покаянням і засилали на небо свої молитви та сльози. За покаянням, слідував вогонь милосердя, який був запалений Господнім знанням. Ті, хто вже були мертвими, не маючи ні вогню побожних прагнень, ні світла справедливості, хто вже занурились в холодну темряву, знову отримали вогонь і світло життя.

9. Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його. 

Він присмирив праведника, який принизив себе аж до немічності людської. Ті, хто були засліплені своєю нечестивістю та скуштували земних благ, не пізнали Його.

10. Усівся Він на херувимах й летів, і на вітрових крилах понісся… 

Він піднесений над повнотою знань і науки таким чином, що ніхто не зможе прийти до Нього, окрім як через любов. Оскільки саме «любов, отже – виконання закону» (Рим. 13. 10). І незабаром, Він виявив себе незрозумілим і для тих, хто Його любив, щоб вони не повірили в те, що Його можна зрозуміти за допомогою тимчасових зображень. На вітрових крилах понісся, бо Він виявив себе незбагненним та таким, який перевищує ті чесноті, які необхідні для людської душі. Ті чесноти немов крила, що підносять душу від земних страхів до свободи.

11. Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари! 

Августин вважає, що Господь обрав невизначеність таїнств як надію, яка є невидима в серцях вірних. Власне там Він і ховається, при чому не відкидаючи вірних. Він також, немовби ховається в тій темряві, де ми все ще ходимо вірою, а не видінням (пор. 2Кор. 5. 7), бо покладаємо надію на те, чого ще не бачили, чекаючи цього з нетерпінням (пор. Рим. 8. 25). Не слід вважати, що розуміння Писання дасть комусь те світло, яким ми будемо насолоджуватись, переходячи від віри до видіння. Навіть у доктрині пророків та будь-якого проповідника Божого слова є завжди щось не до кінця ясне, зауважує святий Августин.

12. Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його… 

Вигляд докорів повинен падати як град на затверділі серця, проте, якщо мова йдеться про оброблену і м’яку землю, тобто про побожну душу, цей град перетворюється на воду. Тобто ці тверді докори, як кубики льоду, страшні та бурхливі перетворюються на доктрину, яка втамовує спрагу і саме в цьому вогні любові, спраглі серця набувають нового життя. 

13. і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!

 Господь дав Себе пізнати через праведне серця, яке оживляє довіру і впевненість, щоб проповідувати Євангеліє. Його голос дійшов до нас, щоб із глибокої безодні людських речей, ми змогли почути про небесне.

14. Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив. 

Він послав євангелистів на крилах чеснот і вони своїм летом проклали праві стежки, проте не власною силою, а силою Того, Хто їх послав. Він розпорошив тих, до кого їх послав, таким чином, що для одних вони були запахом, що від смерти веде до смерти, а для інших – запахом, що від життя веде до життя (пор. 2Кор. 2. 16). Їхні численні чуда приголомшили та збентежили багатьох.

15. Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх… 

Відтак з’явилися ті, кого проповідь перетворила на джерела живої води, що течуть у вічне життя (пор. Ів. 4. 14). Відкрились основи вселенної, тобто було відоме те, що було прихованим у пророків, прив’язаних до Бога вірою, які були основою цього світу.

16. Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

 Він покликав серед язичників свою Церкву, яка є Його спадщиною і бездоганною без зморшки (пор. Еф. 5. 27). Він витяг її з вод великих, тобто з поміж багатьох народів.

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело:
http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dh1.htm#t