Псалом 17

1. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! 

В оточенні ворогів, Церква закликає до Бога. Вона дякує Йому за захист, який Він їй щоденно надає і має тверду надію перемогти, маючи цей захист. Цю молитву слід приписувати Ісусу Христу, який є головою Церкви, свого тіла.

2. Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

 Господні знання просвітлюють і змушують судити згідно правди та не з брехливих уст, а з Божої ясності.

3. Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило.

 Серце це було випробувано в той час коли його навідало нещастя. Власне це випробування бідою, яке викриває праведність, можна назвати не лише тривожною ніччю, але і палаючим вогнем.

4. А в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

 Псалмопівець не бажає, щоб з його уст виходили слова похвали людей, за їхні справи, які проти Божої волі, а лише ті, що на славу Божу і його похвалу. Дороги гнобителя це болісні шляхи людської смертності. 

5. Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

 Щоб Церква могла стати досконалою на вузьких стежках, які ведуть до відпочинку Божого. Августин тут, немов подає роздуми самого Христа, який хоче, щоб сліди його кроків, які виражені в участі Святих Тайн та писанні Апостолів ніколи не затирались, а ті, хто мають бажання іти за Ним, могли їх споглядати та добре знати. Іншими словами, щоб Він міг залишитись непохитним і вічності, пройшовши важкі стежки та позначивши їх Своїми слідами.

6. Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7. покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. 

Тут герой псалма звертається з молитвою до Бога з силою та запалом, бо Господь відповів йому, коли той своєю слабкою молитвою просив про цей запал. Він також просить, щоб доброта Божа не покинула його немічності, та не впала в немилість.

8. Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9. від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! 

Зіниця ока може видаватись маленькою та непримітною, проте вона дає силу окові, щоб бачити і дає можливість розпізнати світло з темряви. Щоб подібно, як через людськість Ісуса Христа, божественна сила розпізнає праведних і грішних. Прихисток у тіні крил, це щит милосердної Божої любові, який охороняє від безбожних, що гублять.

10. Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

 Вони охопили себе плотською радістю, наситивши свою жадібність злочинами. Їхніми ротами видихалися слова гордості, а їхні вуста вимовляли нахабні слова, коли вони казали: «Радуйся царю юдейський» (Мт. 27,29) та інші подібні богохульства.

 11. Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити. 

Вони вивели Його за місто, щоб відтак оточити навколо хреста. Їхнє серце вони вирішили зафіксувати на земних речах забиваючи до смерті Того, Хто їх пощадив, тих, хто були Його катами.

12. Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті.

 Вони шпигували за Його кроками, як цей ворог, що ходить наче на прив’язі, прагнучи когось пожерти ­­(пор. 1Пт. 5. 8). Вони немов левеня, що чуває над своїми пастками, щоб їх обійти і погубити впіймане.

13. Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14. від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Встань Господи, Ти, про якого вони думають, що Ти сплячий і недбалий до гріхів людей. Заздалегідь покарай їхню злобу сліпотою, щоб ця помста запобігла їхнім злочинам і таким чином вони будуть повалені. Відтак, тут вміщене прохання, щоб визволити душу, зробивши її тріумфуючою воскресінням від цієї смерті, завданої безбожними. Його душа – це той меч, що його взяла рука Божа, чи радше вічна сила, щоб винищити царство беззаконня і відокремити праведних від нечестивих. Далі слідує заклик до Господа, щоб Він зробив так, щоб вони зникли з цієї землі, яку населяють, та щоб були розпорошені протягом усього їхнього життя, яке, як вони вважають є єдиним, бо не вірять у життя вічне. Їхнє покарання не обмежиться чутливим болем, але ті гріхи, які перешкоджають побачити їм світло Божої правди, заполоняють їхню пам’ять, змушуючи забути Бога.

15. А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою! 

Той, Хто не визнавав тих, чиє серце було нечисте і темне, щоб спромогтись побачити світло мудрості, буде поставлений перед ними в день справедливого суду. Тоді ті, що були насичені нечистотою, не зможуть Його пізнати. А Він, насититься тією славою, яка вибухне в тих, які Його пізнали та зрозуміли.

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело:http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dh0.htm#s