Псалом 14

1. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!… 

Деякі філософи, будучи безбожними з фальшивими і збоченими почуттями, все ж не наважуються вимовити вголос, що: «Нема Бога», а лише промовляють це у своєму серці. Вони зіпсовані і чинять обридливі вчинки, бо віддали свою любов світу, а не Богу. Саме така прихильність до світу, за словами Августина, викликає в душі таку розбещеність і сліпоту, щоб сказати в своєму серці: «Нема Бога». Відповідно ж, «як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще» (Рим. 1. 28). 

2. Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. 

Можна сказати, що псалмопівець називає «людськими синами» євреїв, тому що, саме вони в свій час, поклонялися єдиному Богові, що зробило їх вищими від тодішніх язичників, які теж промовляли: «Нема Бога». Августин стверджує, що погляд Бога відбувається за допомогою цих святих душ, які позначені словом «небо». 

3. Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!… 

Августин вважає, що, той же народ єврейський став подібними до язичників, став бридким і надмірно нестриманим. В алегоричному сенсі, можна сказати, що вони стали скандальними грішниками, які вбивають, та якимось чином пожирають те, що їм трапиться.

4. Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ’я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…  

Таким людям Господь погрожує судом, тим, які пожирають Божий народ як хліб, який є щоденною їжею. Ці люди, що також зловживають зі свого посадового становища, пожирають людей, з яких отримують користь, та не направляють свого служіння на славу Божу і спасіння своїх підлеглих.

5. Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді. 

Євреї боялися тимчасової шкоди говорячи: «Силу чудес отой чоловік робить! Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш» (Ів. 11. 47-48). Вони боялися того, чого не слід було боятись, а саме втрати земного царства, і ось, вони втратили Царство Небесне, чого, насправді, їм слід було боятися. Чим більше люди бояться втрати земних благ, тим менше вони приходять до вічних благ.

6. Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

 Тобто, вони зневажили смиренний прихід Христа, в якому вони не вбачали ніякої пишності та показовості, примушуючи тих, кого Він покликав, покладати надію на Бога, а не на дочасні блага.

7. Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль! 

Слід розуміти, що Господь прийде у Своїй славі, щоб судити живих і мертвих, і праведним дати заволодіти Своїм царством. Якщо перший смиренний прихід Христа вразив частину Ізраїля сліпотою, щоб дати поганам повний вхід до Церкви, то з другим приходом, весь Новий Ізраїль буде спасенний, згідно з передбаченням апостола Павла. Адже і на користь євреїв апостол посилається на свідчення пророка Ісаї: «З Сіона прийде той, хто відверне дітей Якова від безбожності» (Іс. 59,20).

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело:
http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dh0.htm#p