Псалом 12

1. Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! 

Августин вважає, що побожного уже не можливо відшукати. Щось подібного ми кажемо, що пшениці бракує і грошей бракує як і побожних людей. І зникла вже правда з поміж синів людських. Без сумніву, є лише одна правда, яка просвічує святі душі і можна сказати, що якщо все ж залишились такі душі, то буде також і така ж кількість істин, бо в кожній праведній душі є ця віддзеркалена істина, немов віддзеркалення однієї особи в декількох дзеркалах.

2. Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять… 

Під словами «один до одного», слід розуміти ставлення до кожного ближнього. Не дозволено отже, нікому шкодити тим, хто навколо, а любов до ближнього не може зробити чогось злого. 

3. Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого.

 Псалмопівець, за думкою Августина говорить про всі облесливі уста, щоб ніхто собі не зміг подумати, що він є винятком, подібно до того, про що казав апостол Павло, погрожуючи кожному: «Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека» (Рим. 2. 9). Язик, який сам себе хвалить – це язик гордих.

4. тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан? 

Це мова впевнених в собі, гордих і лицемірних людей, які гадають, що своєю риторикою спокусять інших людей. Такі люди є непокірні Богові. 

5. Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! 

В Євангелії бачимо, що Господь милосердився над народом, що приходив Його слухати та мав вигляд стада, що не має пастиря. Слова цього стиха можна віднести до Бога Отця, який вирішив послати свого єдинородного Сина, заради цих бідних і знедолених людей, тобто тих, які перебували в бідності та потребували духовних благ. Августин вважає, що Отець вклав у Спасителя те, що було необхідне для подолання нещастя бідних та утішення пригноблених. «Ісус навчав їх як повновладний, а не як навчали їх книжники» (Мт. 7. 29).

6. Господні слова, слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! 

Слова Господні чисті, бо навіть їхнє масковане проголошення не зможе змінити їх. Святий Августин стверджує, що багато людей проповідують правду, проте не завжди з чистих міркувань, а задля благ цього світу. Саме про них апостол Павло писав, що вони проголошують Євангеліє не з чистими намірами (пор. Фил. 1. 15-17). 

7. Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! 

Господь пильнуватиме їх тут на землі, як бідних і пригноблених, а там як багатих і пишних.

8. Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається. 

Тобто, безбожні не можуть насититись цими земними благами, які є тимчасовими, а їхня ненаситна спрага не втамовується і схожа на колесо, яке завершує свій оберт за сім днів і розпочинає знову, так і не досягаючи октави вічності. Соломон сказав такі слова: «Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук» (Припов. 20:26). Августин стверджує, що в речах часу є певна множинність, яка віддаляє нас від єдності з Богом. «Бо тлінне тіло обтяжує душу, і земне шатро придавлює вельми клопітливий дух» (Мудрості 9. 15).

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело:
http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dh0.htm#n