Духовна мандрівка книгою Псалмів. Книга 11

Псалом 11

1. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах? 

Святому Августину видається, що текст цього псалма є певним піснеспівом проти єретиків. Вони, насправді, постійно наголошують, з певним перебільшенням, на вадах деяких членів Церкви і одночасно демонструють псевдо праведність членів їхньої секти. І таким чином, прагнуть відтягнути вірних від лона єдиної і справжньої Церкви. Вони стверджують, що саме серед них є Христос і хочуть притягнути вірних, за для їхнього ж псевдо добра, до їхньої секти, щоб знайти Ісуса Христа, яким вони фальшиво хваляться. Тому вірні, повинні відповідати всім єресям словами цього стиха. Бо є лише одна гора, на яку я покладаю надію, тому навіщо йти ще до когось, немовби Христів було кілька? Тож, шукаючи Христа серед єретиків на інших горах, слід пильнувати, щоб часом не втратити Його, а тому, слід відповідати з найповнішою впевненістю: «Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?»

2. Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти…
3. Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?

 Августин стверджує, що даремні погрози тих, хто лякають гнівом грішників, щоб затягнути в свою групу, немов у групу праведних. Йому ж видається, що цей лук – це Писання, яке єретики тлумачать по-тілесному і яке відтак надає йому отруйних тез. Вони «міцно ставлять стрілу свою на тятиву», тобто вони підготували у своїх серцях ті слова, які вони повинні нас уразити з владою Святого Письма. «Щоб у темряві до простосердих стріляти», тобто, вони вірили, що безліч невігласів і плотських людей затуляло світло Церкви, а що їх неможливо було переконати, то таким чином вони своїми лихими розмовами, псували добрі звичаї (пор. (1Кр 15. 33). Відтак слова псалмопівця: «. Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?», Августин відносить до єретиків, які знищують основи віри на своїх засіданнях, та не даючи молока слабким і тим, хто ще не пізнав істинного внутрішнього світла, вбивають їх отрутою свого вчення.

4. Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів! 

Саме в цьому сенсі апостол Павло сказав: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви» (1Кор. 3. 16-17). Господь у цьому храмі, сформованому з кількох членів, кожен з яких виконує свої функції та пов’язані між собою любов’ю, в одній будівлі. Порушити цей храм, це значить, відокремитись від католицької єдності, шукати деінде провідника. Те, що Господь має престол Свій на небесах, вказує на праведника, в якому Господь перебуває і відповідно земля вказує на грішника, як сказано: «Ти – земля і з землю повернешся» (Бут. 3. 19). Повіки Бога, які випробовують людських синів, це немовби істини святих книг, іноді ясні, а іноді завуальовані схожі на повіки Бога, які ставлять під сумнів, а точніше, схвалюють цих людських дітей, стимульованих, а не втомлених неясностями, зміцнених, а не гордих відкриттям. Бо Боже око здається закритим для них, коли певні уривки з Писань стимулюють їх своєю незрозумілістю шукати їх значення. Відтак, коли вони його знаходять, то з радістю отримують світло цих, вже краще зрозумілих, уривків.

5. Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його! 

Господь випробовує і праведного і грішного і лише той, хто любить беззаконня, сам шкодить своїй душі. Не той, хто покладає свою надію на Бога і не надіється на людину, але душа того, хто любить гріх, шкодить собі.

6. Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.

 Ті, хто не розуміє і не хоче правильно розуміти Боже Слово, потрапляють, немов, у пастку горючого вугілля і сірки. А ті, хто його чують і по-справжньому розуміють, стають немов роса, що запліднює побожні і вірні серця. Августин говорить про різне сприйняття і розуміння однакових слів з Писання, наприклад вислів: «І двоє стануть одним тілом» (Бут. 2. 24), може стати пасткою для тих, хто тлумачить його у сенсі нестриманості, щоб себе оправдати. Але якщо його тлумачити у світлі сказаного святим Павлом у посланні до Ефесян 5. 31-32, то він стане росою на родючому полі. Потоки вогню та сірки, тобто чаша, яку Господь їм готує – це, також, кара і кінець тих, хто богозневажає ім’я Господнє, спочатку їх поглинає вогонь їхніх пристрастей, потім смердючий запах їхніх розбещених вчинків утримує їх подалі від зборів святих і нарешті, затягнуті та занурені в безодню, вони зазнають невимовних мук.

7. Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його! 

Саме в Божому обличчі ми бачимо справедливість, якщо ми знаємо Його обличчя. Бо обличчя Бога, за думкою Августина, – це сила дати можливість і знання пізнати Його тим, хто гідний цього. Саме в цьому і є справедливість, що Бог дає пізнати Своє обличчя добрим, а не нечестивим.

Підготував о. Микола Гривнак 
з посиланням на допоміжне джерело: http://www.clerus.org/bibliaclerusonline/es/dhz.htm#m