Боліло, болить і болітиме, і нехай цей святий біль і пам’ять ніколи не затихне…

Голодомор…

Кожного разу, коли я чую це слово або вимовляю його, мені моторошно і на секунду зупиняється серце.
Історичні документи, які виставлені  в Катедрі св. Володимира у Парижі на стендах з фотографіями цього страхіття, є свідченням не людського мислення, не природної поведінки, а хворої, запамороченої свідомості людей, які спричинили це навмисне вбивство. Моя психіка не витримує  дочитувати  усі тексти до кінця відразу.

Пам’ять поколінь. Не забудь ніколи і розкажи своїй дитині про велике мучеництво  українського народу і його відкуплення. Голод. Помирати від голоду, коли совітський режим відправляв закордон,  у мішках із шовку  зерно з твого поля. Це уроки для людства…

Майже  у кожній сім’ї є живі свідчення. Моя бабуся пекла палянички з тирси (пил від пиляного дерева), змішуючи з крихіткою борошна, щоби нагодувати дітей.

Ціль режиму була винищити людей.

19 листопада 2017 року – велика поминальна Літургія. Українці Франції, різні люди, різних національностей, представники держави, разом із священнослужителями перемістились в дім Святої Богородиці в серці Парижа, на острові Сіте, щоб вшанувати пам’ять  жертв Голодомору, близько тисячі людей… з’єднані молитвою, скорботою, співчуттям.

Владика Борис Ґудзяк у проповіді нагадав слова Євангелія :,,І дух її вернувся до неї  і вона вмить встала,,  .. Україна як та дівчина що померла,  але Бог оживив її.

Дозвольте поділитися його словами, почутими в Соборі:

Скільки їх було? 4, 5, 7 мільйонів жертв?  ми не знаємо точно.. але правда про Голодомор ,  геноцид 20 століття приходить і говорить про себе..

Цінність кожної душі, людського життя, долі є великою. За кожною людиною стоїть родина, історія, архіви, хроніки. Ми з братами від різних церков, католики, православні, які співчувають і підтримують нас, молимось сьогодні за наших померлих ,за кожну душу, яку створив Бог. Також згадуючи жертви Майдану, сьогоднішньої війни і анексіїї. Ці рани ще будуть довго кровити, боліти, затягуватись шрамами… Біль і приниження… 

Цього року сторіччя  революції  совітського режиму – деструктивної політики, брехні, спотвореності.

Шрами нашого духу. Вони часто не дозволяють нам разом молитись. Тому єднаймось, щоб отримати контакт з живим Богом у Святому причасті.

Довіра Богові дає надію. Надія оживає і житиме. Тому єднаймося.

Як приємно чути від святого апостола Павла “ви не чужинці більше і не приходні,але співгромадяни  святих і домашні Божі”
Тому єднаймося. Це дає крила і нічого не зможе відірвати нас від Божої  ласки...

Владика Борис подякував  багатьма мовами усім  за спільну молитву і закінчив проповідь: – Слава Ісусу Христу! Слава на  Віки! – відповіли люди..