11 листопада в Брюсселі владика Борис Ґудзяк взяв участь у зустрічі Товариства українців Бельгії. У форматі зустрічі «Поговорімо», що стала традицією Товариства, єпископ розмірковував над тим, як захистити і зберегти гідність після Майдану і АТО.

“Ми пережили неймовірне зближення людей у гідності. Гідність – це не конституційне чи юридичне поняття, і навіть не соціально-економічне. Це свята річ. Та гідність, яку ми пережили – це великий Божий дар і святість кожної людини, яку ніхто не сміє порушити“, – наголосив владика Борис, аналізуючи духовний феномен Майдану.

Владика Борис закликав зберегти і передати дух Майдану. Він наголосив, що остаточно невідомо як закінчиться процес Майдану, АТО, будування громадянського суспільства і збереження гідності. “Важливо пам’ятати, чим є наша гідність. Ми її пережили на Майдані – цю неймовірну солідарність, коли зник страх – не лише страх посгеноцидального і постколоніального народу, але звичайний людський страх і коли міжособистісний барєр“.

За словами владики Бориса, сьогодні Україна пропонує виклик Брюсселю і Європі. “Вперше в історії Європейського Союзу з його прапором в руках люди віддавали життя. Це виклик для європейських бюрократів і кожного європейця – хто в Європі готовий віддати за неї життя? І які цінності пропонує Європа, щоб за них віддавати життя? Це не звинувачення, але виклик Європі. Ми маємо покликання і честь бути включеними в це. Тому ми не маємо права відступати від гідності і здешевлювати її. Ми покликані одне одного підтримувати, не сидіти в негативі, а разом йти вперед“, – закликав він українську спільноту в Бельгії.

Для того, щоб зберегти цю спадщину і досвід, на думку єпископа, необхідно будувати системи, що забезпечують передання досвіду. Історія Товариства українців Бельгї (раніша назва – Український допомоговий комітет) – це один з прикладів творення систем, які передають цю спадщину.

“В наших громадах ми часто розсіяні, не маємо достатньо ресурсів, переживаємо, що нас надто мало. Проте мій досвід в Америці, в Римі, в Україні і тепер в Паризькій єпархії доводить, що одна чи кілька осіб систематичною працею можуть зробити дуже багато. Часто це зовсім невидима праця, яка полягає в тому, щоб перенести естафету, не знаючи, чи буде хтось кому її передати. Це є питання віри. Цей дім (Український дім в Брюсселі), цю структуру плекали десятиліттями, коли були хмари, коли не було грошей. І сьогодні ми потребуємо таких солдатів, що виходять у похід під дощем, а не лише тих, хто виходить на парад“, – зазначив владика Борис і подякував тим лідерам УДК і ТУБу, які працювали, коли українці в Бельгії переживали моменти затишшя.

“Важливо триматися в інтервалах між підйомами, пам’ятати моменти консолідації, солідарності, плідної співпраці, їх аналізувати і переносити на моменти затишшя, з священною пам’яттю про Божу дію в минулому йти вперед, коли йти непросто“, – пояснив владика.

Владика Борис зауважив, що з огляду на історичні обставини і травми, українці доволі неохоче ангажуються в системи і структури. «Система нищила систематично, а тому, щоб вижити українці навчилися оминати систему. Українці здатні до підйому, але коли не вміють долучатися і творити системи“, – сказав він.