Минулого року єпископ Ґенту владика Лоде записував свої Різдвяні роздуми з нашої церкви та з нами. Тоді журналіст запитав мене про ситуацію в Україні. На той час тисячі російських військових вже стояли біля кордонів України. Пройшов рік і ситуація в Україні змінилася…. у наше життя прийшла війна… про війну, мою поїздку в Україну, про мої переживання і віру я відповідаю у цьому інтерв‘ю. Для тих, хто не розуміє нідерландської подаю короткий зміст. – о. Іван Данчевський

– Можете описати, що Ви побачили в Україні ?

Я побачив Україну, яка бореться за свободу, за європейські цінності, за незалежність. Перше, що я зробив – була поїздка на кладовище, де поховані мої друзі, які загинули від рук росіян. Я бачив могили сотень молодих хлопців 96-го, 98-го, 2000-го років народження. Вони захищали свою країну. Я зустрічався з сім’ями, які втратили своїх близьких. У мене було велике бажання бути там. Не те, щоб говорити, але бути ближче до людей. Я також відвідав міста Ірпінь, Київ та Буча. Я бачив руїни будівель, які були уражені російськими ракетами. Це не були військові бази, а звичайні будинки, лікарні, церкви. Запах гарі досі висить у повітрі. Це страшно. Коли я приїхав до Києва, Цього дня по Україні було випущено понад 90 ракет. Не було ні світла, ні тепла, ні води, телефонного зв’язку та інтернету. Але я відчув величезне тепло людей. Вони були моїм світлом. Я відчув, що ми, українці, готові боротися до кінця.І я знаю, що перемога буде за нами!

– Як Ви, Ваша сім’я та Ваша громада переживаєте війну?

Війна – це завжди біль, страх, руйнування та втрати. Я і моя сім’я не є винятком з цього досвіду. З самого початку За час російського вторгнення в Україну я втратив 5 друзів, які були близькі моєму серцю. Всі вони були дуже молоді, 25-30 років. Постійна увага до новин з фронту, і турбота про батьків, рідних та близьких, не залишають мене ні на мить. В Україні, напевно, немає такої сім’ї, яку не торкнулася війна: Чи це зруйнований будинок, або загинули їхні близькі або хтось потрапив у полон. Хтось може подумати, що якщо ти не живеш у країні, де йде війна, ти почуваєшся спокійним і щасливим. Але це не так! Мій ранок починається з молитви і читання новин з України. Я прокидаюся і лягаю спати з тривогою за Україну. Зараз кожен українець на передовій. Це в буквальному сенсі слова стосується тих, хто перебуває на полі бою. Але й у переносному значенні: Одним із фронтів може бути збір гуманітарної допомоги для тих, хто страждає.І є ще один важливий фронт – духовний. Невпинно молитися за мир і припинення війни. З самого початку війни я і громада обрали три форми діяльності: молитися, допомагати та інформувати. Як священик, я розумію, що зараз не час для мого особистого життя. Я повинен служити, у всіх сенсах цього слова. Дуже багато людей, котрі потребують моєї присутності, слова, молитви і допомоги.

– Як ця війна впливає на Вашу віру?

Коли я бачу фотографії або відео страждань українців, особливо дітей часто доводиться плакати. У мене також є багато запитань до Бога. І коли я нещодавно втратив друга я запитав: “Де Ти, Боже? коли ми так страждаємо?» У цей момент я підняв очі від комп’ютера і побачив розп’яття Ісуса Христа, що висіло на стіні. І я зрозумів, що Господь вмирає разом з моїм другом, разом з невинними українцями. Я вважаю, що важливо для віруючої людини в час війни не плекати ненависть.

– Як люди в Україні святкуватимуть Різдво? Як Ви і Ваша громада тут, у Генті, відзначатимете це свято?

Цьогорічне Різдво в Україні є сумним і тривожним. Багато сімей зустрічатимуть Різдво без батька, без сина чи дочки, брата або сестри. Тисячі українців не зможуть відсвяткувати Різдво вдома, деякі з них – в іншій країні як біженці. Але я впевнений, що кожен українець зустріне Різдво з великою надією! Надією на справедливий мир і перемогу. Незважаючи на відсутність електрики і тепла, серця українців випромінюють світло і тепло. Ми єднатимемось в молитві один за одного і за нашу Батьківщину, яка так багато страждає.

– Що б Ви хотіли побажати на Різдво для нас?

Я бажаю усім щасливого Різдва! Мої вітання також і від імені всіх українців у Бельгії. Окремо хотів би подякувати всім бельгійцям за підтримку та солідарність з Україною. Різдво Христове – свято миру і надії. Тому бажаю вам відчути дух Різдва, і що Господь прийшов до нас! Нехай Він дарує кожній родині мир і радість, і щоб всі мрії здійснилися!