Вічная пам’ять! Померла довголітній керівник української громади Франції Наталія Пастернак

pasternak4 січня о 22:00 після довгої хвороби упокоїлася в Господі вислужений голова Репрезентативного комітету українських організацій Франції (2006-2015) Наталія Пастернак.

“Прийнявши Святі Тайни, щира Християнка і палка Українка, НАТАЛЯ ПАСТЕРНАК, упокоїлася у Господі. Втрата для чоловіка Жана–П’єра і дітей Дам’яна, Лілі та Івана непоправна. І такою вона є для нашої єпархії, цілої громади у Франції і нашого народу. Наталя любила Бога і Україну… дуже любила. Ми любили ЇЇ.

Як довголітній, надзвичайно енергійний і відповідальний керівник української громади у Франції, Наталя Пастернак нас вела, Вона нам служила. Ми вдячні за свідчення Покійної.

Наталя вірила і чекала перемоги правди. Той, хто є Правдою, Дорогою і Життям приймає Ту, яка прийняла Його. Покійна залишиться для нас незабутньою.

Молімося за спокій душі славної пам’яті Наталі Пастернак і за її Родину”.

Написав на своїй сторінці Facebook єпископ Паризький владика Борис Ґудзяк

Після обрання 2006 року на посаду голова Репрезентативного комітету українських організацій Франції і до січня 2015 року, коли вона залишила посаду, Наталія Пастернак вміло зорганізувала життя українства на французькій землі. Народжена у Франції в другому поколінні, вона зберігала та продовжувала українські традиції, добре знала українську мову і  була  ініціатором і координатором багатьох українських гуманітарних, культурних і мистецьких проектів у Франції. У 2013 році за свою невтомну діяльність отримала орден Королеви Анни.

Ось що вона говорила про свою діяльність.

“Я народилася у Франції, так само мої батьки. А всі мої діди і бабусі приїхали з Західної України у 20-х роках минулого століття. Тато й мама дуже добре говорять українською. І я в дитинстві розмовляла з татом, та він сміявся, що перекручую слова, от моя українська і заховалася. Якось склалося у мене в голові, що українська мова не для молоді, а для старших людей, бо з Україною ніяких зв’язків у нас тоді не існувало. За радянських часів поїхати в Україну було неможливо: моєму татові двічі відмовили у радянській амбасаді. В українській громаді я працюю десь з 2003 року. Тоді на міжнародний колоквіум присвячений пам’яті Голодомору до нас приїхав дослідник цієї жахливої трагедії, на жаль, вже покійний Джеймс Мейс. Кожного року в листопаді ми проводимо в Парижі Тиждень Голодомору. Це може бути виставка чи конференція, зачитуємо імена людей, які загинули під час голоду. Запрошуємо французьких депутатів, бо у Франції мало хто знає про ті події».

Незважаючи на важку хворобу, Наталя Пастернак залишалася активною в громаді, особливо під час Революції Гідності та війни на сході, давала інтерв’ю французьким медіа, пояснюючи, що відбувається в Україні.

Попрощатися з Наталею Пастернак можна буде в понеділок, о 14 годині, у соборі Святого Володимира. Похорон – на цвинтарі Монмартр, о 16.00 – 16.30. Родина просить не приносити квіти. Натомість збиратимуться гроші на допомогу жертвам війни в Україні.