19 лютого з нагоди 125-ліття від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого за участі єпископів УГКЦ відбулася Архиєрейська Божественна Літургія і Панахида в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового у Києві.

Літургію очолив Глава і Отець УГКЦ, Блаженніший Святослав Шевчук, проповідь виголосив єпископ Паризької єпархії, президент Українського католицького університету владика Борис Ґудзяк.

Блаженніший Святослав назвав його «людиною, що була учнем патріарха Йосифа і, яка увібрала в себе його ідеї й дух»: «За задумом патріарха Йосифа ця особа відновила УКУ у Львові, і сьогодні він є Президентом цього університету, який є великим дітищем патріарха».

Оповідаючи про Страшний суд, описаний в недільному євангельському уривку, владика Борис зазначив, що застанова над ним спонукає до страху. Але чого нам боятися? Що підкреслює в цьому уривку Господь? «Він навчає, що нам потрібно остерігатися гріха. Ті, які в цій розповіді є засуджені, були покарані не за те що вони зробили, а за те, що не зробили», – пояснив проповідник. Та, згадуючи патріарха Йосифа у річницю Майдану, постає питання: як приклад цього великого послідовника Христа сьогодні промовляє до нас? Що нам робити в дусі патріарха, щоби ми не боялися на страшному суді? «Блаженніший Йосиф прожив велику історію (майже століття) буремних, драматичних, трагічних геноцидальних подій. Перша світова війна, Голодомор, Друга світова війна, Голокост… Сам він був засланий на Сибір, пройшов багато перевезень з табору в табір. Після дванадцяти років каторги він пише наступне з таборів до своїх вірних: «Великого бажайте! Одушевлятися великим, високим мати перед очима гідну мету – це підносить людину».

За словами єпископа, молитва, впевненість у Божій присутності, сила у великого Бога і те, що з ним всі єпископи, сотні священиків і сотні тисяч членів його Церкви, які поділяють його долю, давало силу патріархові. «Згадаймо, як три  роки тому, ми, солідарно, крізь мороз, гуртувалися в молитві тут, спочиваючи у теплому підвалі (підвальні приміщення Патріаршого собору у час Майдану служили прихистком для протестувальників), споживаючи теплий борщ,долали страх та сумнів”.

Сьогодні до нас промовляє постать патріарха Йосифа, – зауважив владика Борис. –  Якщо тобі тяжко, бо тіло болить  і вже сивина на голові, подумай що в 71 рік Патріарх Йосиф починав нове життя. Він – той, про якого невідомо було чи живий, бо у світі вже за нього правилися Панахиди. Сьогодні патріарх несе з нами наш хрест і заохочує великого бажати, бути собою, бути українцем, християнином, запевняючи, що великий Бог є з нашим народом, що Богом дана гідність є великим скарбом, якого ніхто не сміє потоптати і знівечити».

“Що сказав би патріарх, якби стояв перед нами? Того, кому розбомбили хату – приюти, а якщо хтось з нашого народу немає що їсти – нагодуй, коли хтось є травмований місяцями військової служби – пригорни і зцілюй, запевняючи про велику Божу благодать», – розважав Президент УКУ і наголосив на тому, що Патріарх Йосиф особливо закликав до свідчення. «Будьте свідками Христа в Україні і на землях вашого вільного і невільного поселення, на всіх континентах нашої бідної планети, не посоромте землі української, збережіть у ваших душах чисте і непорочне ім’я своєї Церкви», – процитував владика Борис “Заповіт” Патріарха Йосифа.

Наприкінці Літургії усі помолилися Панахиду за упокій слуги Божого патріарха Йосифа Сліпого та Героїв Небесної сотні.

За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ