БЛАЖЕННІШИЙ ЛЮБОМИР ГУЗАР

(26 лютого 1933 – 31 травня 2017)

Сьогодні припадає третя річниця відходу у вічність Блаженнішого Любомира – ієромонаха, архимандрита Студитів, доктора богослов’я, пластуна, кардинала Римської Церкви, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького. Він носив різні титули за життя. Але все й усюди залишався скромним монахом, мужем молитви, Людиною.

Саме це останнє він часто наголошував: «Хочу бути людиною». Дехто міг би подумати, що він ставить людину, а не Бога в центрі уваги. Чому не сказав, наприклад, Хочу бути святим? 

Але це – нерозуміння його думки.

«Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї?» – дивувався псалмоспівець (Пс 144 [143], 3). Людина – найвище Боже створіння, заради якого Ісус Христос пролляв свою кров, щоб його врятувати від його відчуження від Творця. Віддалятися від Бога – це смерть для людини. У розумінні Блаженнішого Любомира, людина – це та, яка живе в Бозі, любить і слухає його. Хто перебуває в Бозі, той буде й таланти свої розвивати, і зі щедрістю працювати – Богові на славу. Ось такою людиною хотів бути Покійний.

Вічная пам’ять спочилому архиєреєві Любомирові!

Париж, 31 травня 2020 р.

владика Гліб Лончина