21 – 27 жовтня 2017 у святому місці Люрд в монастирі сестер домініканок відбувся дитячий табір Золота осінь з Богом. Цей табір був організований парафією катедри святого Володимира Великого в Парижі у співпраці з українською парафіяльною школою. Участь у цьому таборі взяли двадцять шість дітей нашої парафії.

Відповідальними за табір були о. Володимир Пендзей та пані Надія Мигаль, директор української школи. Були запрошені також аніматори з України від організації Смайлики. Юля Феденяк та Марічка Чучман відповідали за програму табору та творили чудову дружню атмосферу з дітьми, що будувалася на довірі та любові. Кожного дня ми мали на таборі час для катехизи, за яку відповідала сестра Надія Ковальчик СНД. Декілька батьків, які були з нами, допомагали нам в організації порядку та матеріального забезпечення. На початку табору ми мали нагоду зустрітися з прочанами нашої парафії на чолі з парохом катедри, отцем Михайлом Романюком, котрий після спільної молитви благословив нас на початку нашого таборування.

Наша програма була дуже насиченою. Кожного дня ми розпочинали день молитвою та співанням національного гимну України, потім ми молилися Божественну Літургію. Опісля кожного дня були майстер класи. Діти мали нагоду навчитися майструвати і виготовляти речі з різних матеріалів, а також вчилися малювати на склі, мали арт-терапію та розмальовували горнятка на пам’ять про табір. Після майстерок завжди було багато ігор, бансів та естафет. Кожен день мав і пізнавальний момент, адже у нас було багато екскурсій. Ми ходили до місця об’явлення Богородиці дівчинці Бернадетті, відвідували музеї, мали екскурсію містом та ходили на спільну молитву вервиці. Також ми відвідали українську церкву в Люрді, де нас зустрів отець Ігор Ранця, який в дуже креативний спосіб промовив до дітей Слово Боже. Всі мали нагоду придбати сувеніри на пам’ятку про наш табір, але також кожен намагався придбати гарний подарунок для своїх батьків. Кожен наш день закінчувався вечірньою програмою, яку готували учасники табору. Наші вечори були цікавими та дуже веселими, адже діти показували свої таланти, свої знання, акторські здібності та командний дух.

Час промайнув швидко, і ніхто не хотів їхати назад. Все ж, коли настав час повертатися, кожен з учасників обіцяв, що ми ще зустрінемося, бо спільна молитва, спільна трапеза та спільний відпочинок залишив у серці кожного чудовий і незабутній досвід.

До нових пригод у майбутньому!

повідомив о. Володимир Пендзей