У днях 25-28 липня у соборі св. Володимира Великого у Парижі відбулися заходи, якими вшанували пам’ять покровителя храму ― рівноапостольного князя Володимира.
У суботу 25 липня апостольський адміністратор єпархії владика Гліб Лончина у співслужінні чотирьох священиків очолив Велику Вечірню з Литією. Під час Богослужіння, владика виголосив науку про святого Володимира, підкресливши, що звершена ним християнізація Київської держави була виявом Божого промислу в історії українського народу.
Того ж дня відбулася конференція «Святоволодимирські читання», на якій прозвучали чотири доповіді, у яких розкрито передумови та обставини хрещення Русі у 988 році, а також проаналізовано наслідки цієї історичної, але передусім духовної події.
У першій доповіді «Як насправді Русь христилася та хто були перші християни в Києві?» о. Володимир Пендзей пояснив, що християнство було добре відомим в Русі ще до Володимирового хрещення. Він також розповів про напівлегендарні Бравлинове та Аскольдове хрещення й наголосив на необхідності сприймати історію про ап. Андрія Первозванного на Київських горах як легенду.
У презентації Катерини Черекаєвої «Рівноапостольний Володимир Великий: найцікавіше із життєпису святого», князь Володимир представ передусім як державний муж, який наважився на рішучий крок: прийняти християнство. Саме це рішення потягло за собою впровадження чималих змін, як в особистому житті князя, так і в державному управлінні у Київській Русі.
Катерина Перечерчай у доповіді «Святий Володимир Великий і Франція: від середньовіччя до сьогодення» розповіла про те, що ще з княжих часів українська земля була частиною європейської цивілізації. Свідченням цього є, зокрема, історія Анни Ярославни, внучки Володимира Великого. Катерина також поділилася історією української християнської присутності у Франції, зокрема й паризької парафії св. Володимира Великого, що є свідченням тривалих зв’язків між нащадками Володимирового хрещення та Францією.
У завершальній четвертій доповіді «Джерела християнської духовності Київської Русі з часів Володимирового Хрещення» о. д-р Любомир Филипчак пояснив, як саме Володимирове Хрещення заклало духовні основи українського монашої, літургійної, церковно культурної традиції, та загалом сформувало українську церковну ідентичність.
Підсумовуючи «Святоволодимирські читання», владика Гліб наголосив, що всі події довкола хрещення Русі у 988 році слід сприймати передусім у духовному ключі, пам’ятаючи, що всі ми триваємо у святоволодимирській духовній спадщині, за збереження якої тут у Франції відповідальною є українська громада.
Наступного дня, у неділю 26 липня, відбулися чотири Божественні літургії, одна з яких була соборною: разом з апостольським адміністратором єпархії владикою Глібом служили священики собору: адміністратор о. Ігор Ранця, сотрудники о. Любомир Филипчак, о. Володимир Пендзей, а також гість із Бельгії о. Микола Буцяк. У проповідях владика та священики роздумували над духовним значенням Володимирового хрещення для українського народу, а також Таїнства Хрещення особисто для кожного християнина. Як у випадку усього українського народу, так і кожної окремо взятої охрещеної людини, залишається актуальним завдання жити згідно з отриманим даром Хрещення. Щоб пригадати це, того дня у паризькому соборі св. Володимира відбувся Чин віднови приречень, даних у Хрещенні, після чого присутніх благословляли освяченою водою.
В цей же день лунали також слова вдячності на адресу попередніх настоятелів паризького собору св. Володимира – о. Ярослава Салевича (сьогодні в емеритурі, мешкає в Україні) та о. Михайла Романюка (протосинкел єпархії, служить у Люрді), які доклали багато зусиль до плекання української святоволодимирськоі духовної традиції в Парижі.
Особливою подією святкових урочистостей стала інавгурація та благословення владикою Глібом парафіяльної бібліотеки, якій присвоєно ім‘я Наталки Пастернак. Пані Наталя було парафіянкою паризької катедри та активно займалася просвітницькою діяльністю як в українській громаді, так і серед французів, розповідаючи правду про Голодомор, окупацію Криму та російську агресію. У 2006-2015 роках вона очолювала Репрезентативний комітет українських організацій Франції. Упокоїлася 4 січня 2016 року внаслідок тяжкої хвороби, яку переносила мужньо в довірі до Бога. Похорон Наталки Пастернак у соборі святого Володимира Великого був однією з найвелелюдніших подій в його історії. У посвяченні бібліотеки взяли участь найрідніші покійної пані Наталки: її чоловік Жан-П‘єр Пастернак та сини Дем’ян та Іван. Також був присутнім канцлер єпархії о. Юрій Лещинський.
Святкова неділя завершилась святковим концертом у парафіяльній залі, ярмарком й частуванням, що були приготовлені стараннями спільноти «Матері у Молитві», катедрального хору св. Володимира та молодіжного хору. Це була перша після карантину нагода для парафіян собору зібратися у неформальній обстановці у парафіяльній залі, щоб поділитися останніми новинами з життя української громади Парижу та привітати одне одного.
Молитовна програма продовжувалася у понеділок 27 липня, який був присвячений молитві за покійних парафіян усіх попередніх поколінь, та у вівторок 28 липня, – того дня молилися за Україну. У ці дні звершували також Молебен до св. Володимира Великого.
Молитву у вівторок провадив особливий гість святкувань – о. Микола Буцяк, який душпастирює в Нідерландах та Бельгії. О. Микола прибув на свято із своєю дружиною Анною та 11-місячним сином Тимофієм.
Окрім святкування святоволодимирських днів, у день пам’яті рівноапостольного князя парафія мала нагоду вітати не лише усіх, хто носить ім’я Володимир, але й привітати о. Володимира Пендзея з його тридцятилітнім ювілеєм.
Служба комунікації єпархії святого Володимира Великого