5 серпня парафіяни церкви святих Бориса і Гліба в Санліс святкували празник своїх покровителів. Парафія цього року відзначатиме п’ятиріччя, адже 27 вересня 2013 року Паризька єпархія святого Володимира придбала цей храм, який вже десятки років не діяв, а вже 17 листопада там відслужили першу літургію. Однак справді повноцінне парафіяльне життя розпочалося з призначенням в листопаді 2016 першого пароха – отця Юрія Лещинського.

Владика Борис, який з нагоди свята відвідав парохію, назвав її лабораторією нової парохії в Європі в ХХІ столітті і зазначив, що о. Юрій Лещинський, який також виконує функції віце-канцлера єпархії святого Володимира, є наймолодшим віце-канцлером в УГКЦ.

«Ми зібрані тут, в каплиці Милосердя в Санлісі, яка тепер носить імена святих Бориса і Гліба, і святкуємо свято її покровителів. Більше тисячі років тому Володимир, дідусь Анни Ярославни, королеви Франції, яка мешкала тут, і заснувала абатство святого Венсана, прийняв Хрещення і охрестив Русь. Отже зрозуміло, що християнство князів-страстотерпців Бориса і Гліба було ще зовсім свіжим, новим. Вони радикально прийняли Христа, а тому прийняли смерть, не піднявши меча на брата. Це перші святі української землі, канонізовані перед Володимиром Великим та княгинею Ольгою, отже русичі відчували, що потребували їх прикладу і свідчення», – зазначив у проповіді владика Борис Ґудзяк.

Він також зосередився на питання секуряризації в сучасному світі та пошуку відповіді на питання як князі Володимир та Борис і Гліб можуть бути для теперішніх християн дороговказами і допомагати їм зустрічати Христа та Євангелія щораз по-новому.

«Купівля цієї церкви, розвиток парафії побудовані на надії, на відчутті, що ми українці маємо покликання по-новому засвідчити в неопоганському світі про правду Євангелія. Я заохочую вас, приходьте в цей храм, пізнавайте свою спадщину, ростіть у своїй вірі, відважтеся дивитися Богові у вічі, просити і отримувати», – наголосив єпарх.

Владика Борис закликав до кращого пізнання власної історії та до єдності: «Нам треба відкривати та пізнавати свою історію, ділитися нею з іншими, але для цього маємо бути об’єднаними, намірено шукати точок єдності».

Після літургії відбувся короткий концерт молодого талановитого флейтиста Мар’яна Гринишина, який виконав старовинні класичні твори та парафія поділилася з гостями коротким звітом про рік насиченої діяльності.

«Для мене це свято – це ковток свіжого повітря. Протягом року було багато роботи, ми думали про проекти, щоб показати українську культуру, розказати, що відбувається в Україні, а сьогодні можемо просто бути разом. Ми бачимо результат нашої праці. Це лише перші кроки, перед нами багато робити, а такі свята – це можливість вдихнути, набрати свіжого повітря, щоб рухатися вперед», – натхненно поділилася парафіянка храму, співзасновниця Культурного центру Анни Київської, що діє в приміщенні церкви, Анна Кантер.

Від початку придбання храму було передбачено, що у приміщенні церкви діятимуть виставки та відбуватимуться різноманітні культурні заходи. Центр Анни Ярославни стає для французів, українців Франції, українців в Україні і у діаспорі місцем, де в Європі шанують українську культуру і розвивають українсько-європейську співпрацю. За задумом виставки відбуватимуться у готичних підвалах церкви. Варто зауважити, що наприкінці червня в Києві відбувся благодійний вечір «Анна Київська. Нове тисячоліття», на якому вдалося зібрати 5,5 мільйонів гривень на реставрацію церкви та проекти Культурного центру Анни Ярославни.

Свято парафії святих Бориса і Гліба також мало родинний формат і атмосферу, адже крім парафіян, що почуваються як одна родина, та гостей, серед яких парафіяни церкви Всіх Святих з Вансену, що приїхали разом з парохом о. Ігорем Ранцею, та паризької катедри, на нього приїхали родини владики Бориса, який саме святкував свої іменини, та отця Юрія з України. Також співслужив американський священик українського походження о. Майкл Перрі – давній приятель владики Бориса та Українського католицького університету у Львові.

Завершилося святкування дружнім пікніком.