Слово владики Бориса під час поминальної Літургії
Ваша еміненціє! Ваші ексцеленції! Пане Президенте!
Всесвітліші отці! Браття і сестри в монашестві!
Дорогі браття і сестри в Христі!
Для нас українців щорічне моління в Соборі Нотрдам в Парижі за жертв Голодоморумає велике значення. Нотрдам, святкування 850-ліття від початку будови якого завершується за кілька тижнів, є духовним серцем Парижа і Франції. Тому надзвичайно символічною є наша молитва, яка об’єднує душпастирів і вірних з нашої єпархії у Франції, Швейцарії, країнах Бенілюксу, з України та з багатьох країн, в цій культурній столиці Європи.
Голодомор 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів людей, зруйнував родини і стер з лиця землі цілі села – це не просто трагедія, це токсична травма для українського народу. Ми усі носимо у собі наслідки цієї великої травми. Наш страх, брак відчуття безпеки, неспроможність довіряти – це наслідки токсинів, що в 30-тих роках і взагалі в часи коричного і червоного тоталітаризму потрапили у душу нашого народу. Тому сьогодні ми молимося не лише за жертв Голодомору і упокій невинно убієнних, але й за нас, живих, за життя сьогоднішніх українців, Україну, сьогоднішню Європу і світ. Ми молимося, щоб ми зрозуміли помилки, які створила людська гординя – цей перший гріх, який загубив людство і мільйони жертв тоталітаризму. Ми молимося, щоб наш біль і страждання не стали для нас кайданами, а пасхальний досвід, яким Христос провадить нас від смерті до життя, дозволив нам вільно і правдиво жити тепер, будувати у майбутньому, давати плід. Ми молимося, щоб кров мучеників була насінням Церкви, насінням живого, радісного, мирного народу.
Хочу подякувати нашим господарям – вірним, душпастирям та єрархії Католицької Церкви у Франції. Від першої зустрічі в Парижі після моєї хіротонії мене по-батьківськи пригорнув Архиєпископ Парижа, кардинал André Vingt-Trois, який в різний спосіб проявляє тепло, гостинність і підтримку нашій спільноті. Ваша еміненціє, дозвольте від імені нашої Церкви, від імені Блаженнішого Святослава, всіх тут присутніх єпископів і вірних, Вам подякувати – за Вашу великодушність, за Ваше мужнє свідчення у Франції в час постмодерних суспільних, культурних і моральних викликів, а також за роки Вашого служіння на чолі Конференції єпископів Франції, яке Ви цього року передали в надійні руки Архиєпископа Марселя Mgr Georges Pontier.
Дозвольте мені особливо подякувати за Вашу присутність сьогодні і за Ваші глибокі слова, з якими Ви звернулися сьогодні до нас. На знак нашої вдячності Вам, Вашим єпископам-помічникам, ректорові собору Нотрдам і всій римо-католицькій спільноті Парижа, прийміть цю ікону Богоматері, яку намалювала талановита львівська іконописиця Люба Яцків. На нійзображена Богородиця з пророками і символами їхніх пророцтв про неї. Нехай покров Пречистої буде завжди над Вами і над цілою церквою в Парижі і у Франції.
Для нас дуже важливо, що тут з нами є присутні представники різних церков і конфесій. Я дуже дякую за присутність évêque del ‘Éparchie de Notre-Dame du Liban de Paris des Maronites Mgr Nasser Gemayel та évêque pour les Arméniens catholiques de France, Mgr Jean Teyrouz, представникам усіх східних католицьких Церков та наших братніх Церков. Ваша молитва і солідарність з нами закликає нас також бути солідарними з вами щодо геноциду вірмен, століття якого припадає в 2015 році, драматичної ситуації, у якій перебувають ваші вірні на Близькому Сході, зокрема в Сирії. Сьогодні дуже багато східних християн і загалом невинних людей гинуть від воєн, переслідувань та від голоду. Наша молитва обіймає коптів в Північній Африці, невинно убієнних в Судані та інших країнах Африки, новомучеників різних азійських країн та усіх свідків Христа та людей доброї волі, які терплять і гинуть правди ради.
Дозвольте тут, в Соборі Нотрдам, подякувати колишньому Президентові України Вікторові Ющенку. Пане Президенте, я хочу подякувати Вам, що Ви з дружиною і дітьми сьогодні в Нотрдам і вчора в Санліс в храмі благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба молитеся з нами. Те, що сьогодні світ говорить про Голодомор – це чи не найбільша заслуга Вашого президентства. Долання токсичної травми, що завдана нашому народова тоталітарними режимами, можливе лише молитвою любов’ю і жертвою, наслідуючи нашого Спасителя, наших перших мучеників, Бориса і Гліба, наших мучеників ХХ століття. Дякую за Вашу відданість цій справі зцілення, яке Ви засвідчували під час свого президентства і засвідчуєте сьогодні участю у цій Божественній Літургії.
Як це часто буває з травмованою людиною, наш народ і світ, який дозволив стільки геноцидів, не знав причин і не розумів свого каліцтва.Нарешті ми і ширший світ людей доброї волі можепізнавати правду про Голодомор. Пізнавати важку правду непросто. Але без пізнання і визнання не може бути зцілення, і ми не зможемо захистити людство від повторення таких геноцидів, які принесла нам недавня історія і людська гординя.
Вічна пам’ять невинним жертвам Голодомору. Нехай Господь прийме їх, а нас помилує і спасе як Благий і Чоловіколюбець!
________________________________________________________________________________________________________
Votre Eminence! Votre Excellence! Monsieur le Président!
Révérends Pères! Frères et sœurs! Chers frères et sœurs en Christ !
La prière annuelle pour les victimes de Holodomor, la Grande famine, à la cathédrale Notre-Dame de Paris a une grande importance pour nous, les ukrainiens. La cathédrale Notre-Dame de Paris dont le 850e anniversaire de la construction s’achève dans quelques semaines, est le cœur spirituel de Paris et de la France. Aussi, notre prière qui rassemble les prêtres et les fidèles de notre diocèse de France, Suisse, Benelux, Ukraine et de nombreux autres pays, est-elle particulièrement symbolique dans cette capitale culturelle de l’Europe.
La Grande famine de 1932-1933 qui a emporté des millions de vies, détruit des familles et anéanti des villages entiers, n’est pas seulement une tragédie, c’est un traumatisme toxique pour le peuple ukrainien. Nous portons tous les conséquences de ce grand traumatisme. Notre peur, le sentiment d’insécurité, l’incapacité de faire confiance, ce sont les conséquences des toxines qui se sont infiltrées, dans les années 30 et pendant le totalitarisme brun et rouge en général, dans l’âme de notre peuple. C’est pourquoi nous prions non seulement pour les victimes de la Grande famine et la paix d’innocentes victimes, mais aussi pour nous, les vivants, pour la vie des Ukrainiens d’aujourd’hui, pour l’Ukraine, l’Europe d’aujourd’hui et le monde d’aujourd’hui. Nous prions pour que nous comprenions les erreurs commises par l’orgueil humain, ce premier péché qui a détruit l’humanité et des millions de victimes du totalitarisme. Nous prions pour que notre douleur et notre souffrance ne deviennent pas chaînes pour nous, mais soient une expérience pascale par laquelle le Christ nous mène de la mort à la vie, pour qu’elles nous laissent vivre librement et véritablement maintenant, construire dans l’avenir, porter des fruits. Nous prions pour que le sang des martyrs devienne la semence de l’Eglise, la semence d’un peuple vivant, joyeux et paisible.
Je tiens à remercier nos maîtres, les fidèles, les prêtres et l’hiérarchie de l’Eglise catholique en France. Depuis ma première rencontre à Paris après mon chirotonie, un accueil paternel m’a été fait par l’archevêque de Paris, le cardinal André Vingt-Trois, qui, de diverses façons, exprime son accueil chaleureux, son hospitalité et son soutien à notre communauté. Votre Eminence, permettez-moi au nom de notre Eglise, au nom de Sa Béatitude Sviatoslav, de tous les évêques et fidèles présents ici, vous remercier de votre générosité, de votre témoignage courageux en France à l’époque de défis sociaux, culturels et moraux postmodernes, ainsi que des années de votre service à la tête de la Conférence des évêques de France que vous avez transmis cette année entre les mains de Mgr Georges Pontier, l’archevêque de Marseille.
Permettez-moi vous remercier particulièrement de votre présence aujourd’hui et de vos propos profonds que vous nous avez adressés. En signe de notre reconnaissance envers vous, vos évêques auxiliaires, le recteur de la cathédrale Notre Dame et toute la communauté catholique de Paris, veuillez bien recevoir cette icône de la Vierge, peinte par l’iconographe talentueuse de Lviv Lyuba Yatskiv. Elle représente la Vierge Marie avec les prophètes et leurs symboles des prophéties sur elle. Que la Vierge Marie vous protège ainsi que toute l’église à Paris et en France.
La présence des représentants de diverses églises et confessions ici, avec nous est très importante pour nous. Je remercie beaucoup de leur présence l’évêque du diocèse de Notre- Dame du Liban de Paris des Maronites, Mgr Nasser Gemayel et l’évêque pour les Arméniens catholiques de France, Mgr Jean Teyrouz, les représentants de toutes les Eglises catholiques orientales et nos Eglises fraternelles. Votre prière et votre solidarité avec nous nous appellent à être solidaires avec vous par rapport au génocide arménien, dont le centième anniversaire sera commémoré en 2015, à la situation dramatique dans laquelle se trouvent vos fidèles au Proche-Orient, notamment en Syrie. De nos jours, de nombreux chrétiens d’Orient et des personnes innocentes en général meurent à cause des guerres, des persécutions et de la famine. Notre prière embrasse les Coptes en Afrique du Nord, les victimes innocentes au Soudan et dans d’autres pays africains, les nouveaux martyrs de divers pays d’Asie et tous les témoins du Christ et les gens de bonne volonté qui souffrent et qui meurent pour la vérité.
Permettez-moi, à remercier ici, à la cathédrale Notre Dame de Paris, l’ancien Président de l’Ukraine Monsieur Viktor Iouchtchenko. Monsieur le Président, je tiens à vous remercier d’être venus avec votre femme et vos enfants prier aujourd’hui à la cathédrale Notre Dame et hier, à Senlis, à l’église des princes martyrs Borys et Glib. Le fait qu’aujourd’hui le monde parle de la Grande famine est, probablement, la plus grande réussite de votre présidence. Le dépassement du traumatisme toxique causé par les régimes totalitaires n’est possible que par la prière, l’amour et le sacrifice, en imitant notre Sauveur, nos premiers martyrs Borys et Glib, nos martyrs du XXe siècle. Je vous remercie de votre engagement dans la cause de la guérison dont vous avez témoigné durant votre présidence et témoignez aujourd’hui par votre présence à la Divine Liturgie.
Comme c’est souvent le cas d’une personne blessée, notre peuple et le monde qui a permis de nombreux génocides ne connaissaient pas et ne comprenaient pas les causes de leurs blessures. Enfin, nous et de nombreuses gens de bonne volonté, nous pouvons connaître la vérité sur la Grande famine. Il n’est pas facile de connaître une vérité dure. Mais sans connaissance et reconnaissance il n’y a pas de guérison et nous ne pourrons pas protéger l’humanité contre un renouvellement de ces génocides que l’histoire récente et l’orgueil humain nous ont apportés.
Que le souvenir des victimes innocentes de la Grande famine vive éternellement. Que le Seigneur qui est bon et aime les hommes les accueille et ait pitié de nous!
17 November 2013