Вих. 20/043
ДЕКРЕТ
В ім’я
Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
ПРОГОЛОШУЮ
резолюції єпархіальної конференції
(Собору)*
Єпархії св. Володимира Великого в Парижі
на тему:
“ЕМІГРАЦІЯ, ПОСЕЛЕННЯ ТА ГЛОБАЛЬНА ЄДНІСТЬ УГКЦ”
Ми, делегати конференції єпархії святого Володимира Великого в Парижі, що відбулася з 30 січня по 1 лютого 2020 року в Хрестовоздвиженському монастирі в Шевтоні (21 священник та 41 мирянин, із яких 25 жінок та 16 чоловіків), в присутності п’яти гостей з України, Сполучених Штатів Америки і Великої Британії,
- готуючись до VII сесії Патріаршого собору УГКЦ на тему “Еміграція, поселення та глобальна єдність УГКЦ”,
- плекаючи духовну єдність із вірними нашої Церкви в цілому світі,
- прагнучи донести голос наших вірних у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурґу і Швейцарії до членів Церкви в інших країнах і регіонах,
- усвідомлюючи серйозність викликів, які ставить перед Церквою двадцять перше століття,
проголошуємо наступні резолюції:
І. КИМ МИ Є (Ідентичність)
- Наша єпархія – громада Христових учнів, яка живе і діє соборно. Наш досвід єдності та сопричастя – це регулярні (щорічні) соборові сесії за активної участі мирян. Пропонуємо всім єпархіям і екзархатам нашої Церкви розвивати таку плідну практику: проводити щорічні соборові зустрічі, щоб плекати автентичну динаміку сопричастя та єдності між єпископами, духовенством і вірними.
- Для нашої та багатьох інших єпархій національна, мовна, поколіннєва різноманітність є реальністю, даром і водночас викликом, який потребує глибокого осмислення, молитви та належної відповіді.
- Аналізуючи нашу єпархіальну ідентичність та умови нашого служіння (велика географічна територія, розсіяні та відносно нечисельні громади, брак кадрів і матеріальних ресурсів, виклики міграції та суспільна нестабільність, розбиті подружні та батьківські стосунки), ми особливо цінуємо Божий дар єдності, яка робить нас життєздатною спільнотою. Прагнемо поділитися з цілою Церквою позитивним досвідом спілкування та сопричастя між членами нашої єпархії, окремими громадами та країнами, і перейняти досвід інших єпархій
ІІ. ДЕ МИ Є (Аналіз сучасного стану)
- Будуючи на основі, закладеній попередниками, наша єпархія перебуває в процесі як духовного, так і структурного розвитку. У цей перехідний період особливо важливо плекати єдність і сопричастя всередині єпархії та з іншими структурними одиницями Церкви.
- Ключовими елементами цього є формаційні семінари для духовенства й мирян у різних країнах єпархії; соборові зустрічі; душпастирський стратегічний план – 2020 “Христос – наша надія”, який спільно розробили члени єпархії та залучені ззовні експерти.
- Остерігаємося викликів і перешкод сопричастю та єдності всередині УГКЦ: клерикалізму, секуляризму, національного шовінізму, реакційного традиціоналізму тощо. Бажаємо їм протиставити живе спілкування, солідарність і милосердя наших громад.
ІІІ. ЯК НАМ ДАЛІ ДІЯТИ (Візія на майбутнє)
- Усвідомлено та проактивно відповідати на Боже покликання ставати глобальною Церквою, яка допомагає людині у сьогоднішньому глобалізованому світі знайти новий позитивний шлях і стиль розвитку в дусі Христового Євангелія.
- Конструктивно доповнювати вертикальну єрархічну структуру Церкви горизонтальними мережевими зв’язками між духовенством, вірними, парафіями, єпархіями та екзархатами (спільні прощі, реколекції, обмін священиками тощо). Уникати штучних поділів між членами Церкви чи її сприйняття як інституції виключно духовенства.
- Плекати єдність у різноманітності, сприймаючи останню як шанс і скарб (розмаїття мов, етносів, покликань і світоглядів), навіть якщо вона вимагає покинути зону комфорту. Критично важливо використовувати в богослужіннях і проповідях місцеві мови, радо вітаючи в наших громадах неукраїнців, а також дітей діаспори, для яких українська мова вже не є першою.
- Виходити за межі парафіяльної організації Церкви, розвивати інші форми церковного служіння (капеланства, братства, екуменічні спільноти тощо) та вповні використовувати душпастирський потенціал сучасних засобів комунікації для поглиблення нашої єдності.
- Виробляти цілісний та скоординований підхід до сопричастя з іншими Церквами, зокрема поза межами України. Просимо Главу Церкви та Синод єпископів допомогти нам поглибити співпрацю з Римо-Католицькою Церквою та іншими Церквами свого права в Західній Європі (спільне використання храмів тощо).
Історично місія часто була викликом для єдності Церкви. Сподіваємося, що наведені пропозиції допоможуть Церкві сповнювати своє місійне покликання, одночасно плекаючи сопричастя та єдність.
Благословення Господнє на Вас!
✠ Гліб Лончина
Апостольський адміністратор
о. Юрій Лещинський,
канцлер
Дано у Парижі
при катедральному храмі св. Володимира Великого
Дня 27 лютого 2020 року Божого
* Кан. 237 – § 1. До єпархіяльного Єпископа належить скликати єпархіяльний собор, головувати на ньому особисто або через когось іншого, переносити його, відкладати, припиняти і розпускати.
§ 2. Коли єпархіяльний престол вакантний, єпархіяльний собор, згідно з самим правом, тимчасово припиняється, поки новий єпархіяльний Єпископ не вирішить цю справу.