У суботу, 21 липня 2012 р., прес-служба Апостольської Столиці повідомила про те, що Папа Бенедикт XVI прийняв зречення з уряду, яке подав владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, Апостольський екзарх для українців греко-католиків у Франції. Його наступником Папа призначив о. д-ра Бориса Ґудзяка, ректора Українського католицького університету, надаючи йому титулярний осідок Каркабії.
Владика-номінат Борис (Ґудзяк) стане 49 єпископом Української Греко-Католицької Церкви.

Апостольський екзархат для українців греко-католиків у Франції був утворений 22 липня 1960 року. Першим екзархом був владика Володимир Маланчук, ЧНІ, а після його зречення у зв’язку з віком у 1982 році наступником став владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, якому в лютому цього року виповнилося 83 роки.

Біографія владики-номіната Бориса Ґудзяка

Народився 24 листопада 1960 року в місті Сиракузи, штат Нью-Йорк, США, в родині українських емігрантів. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українoзнавства ім. Лесі Українки. Активний член Пласту.

1978–1980 роки – навчався в Сиракузькому університеті, де повні студії закінчив за два роки. Отримав подвійний диплом бакалавра з біології та філософії.

1980–1983 роки – був семінаристом Львівської архиєпархії в Колегії Святої Софії в Римі, де формувався під опікою Патріарха Йосифа Сліпого. Навчався в Папському Урбанському університеті, де здобув бакалаврат з богослов’я (STB), одночасно будучи студентом Українського католицького університету в Римі.

1983–1992 роки – навчався в Гарвардському університеті в Кембріджі, США, де отримав докторат (Ph.D) у галузі слов’янської та візантійської культурно-церковної історії. Дисертація: «Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії». Протягом докторантури стажувався при візантинологічному центрі Думбартон Оукс у Вашинґтоні, в Австрії, Італії, Польщі та в Україні – при Інституті літератури АН УРСР і Київському державному університеті.

1994–1995 роки – навчався в Папському орієнтальному інституті в Римі на факультеті східних церковних наук, де здобув ліценціат з богослов’я. Тема ліценціату – «До питання аналізу неопатристичного синтезу Георгія Флоровського».

1990 – голова оргкомітету з’їзду «Українська молодь – Христові».

1992–2002 – директор-засновник Інституту історії Церкви в м. Львові.

1993–1995 роки – голова Комісії з відновлення Львівської богословської академії.

1995–2000 роки – віце-ректор Львівської богословської академії.

Дияконські свячення прийняв 14 серпня 1998 року (святитель – Владика Любомир Гузар). 26 листопада 1998 року прийняв таїнство священства в соборі святого Юра у Львові (святитель – Владика Софрон Мудрий).

2000–2002 – ректор Львівської богословської академії.

З 2002 року – ректор Українського католицького університету у Львові, єдиного католицького університету на пострадянському просторі. В різний час був деканом як богословського, так і гуманітарного факультетів.

З 2008 року – голова Комісії у справах кадрового забезпечення Києво-Галицького Архиєпископства УГКЦ.

З 2009 року – член Наглядової ради Міжнародної асоціації католицьких університетів.

У 2010 року – іменований Патріархом Любомиром митрофорним протоєреєм.

Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та праць щодо інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.

Головні відзнаки та нагороди:

Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ (2005) і ІІ ступеня (2008)

Кавалер ордена Капітули «Ї» «За інтелектуальну відвагу» (2005)

Відзнака Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (2007)

Почесний громадянин міста Львова (2007)

Кавалер ордена Академічних пальм (нагорода Міністерства вищої освіти і науки Франції, 2008).