26-28 жовтня відбувається проща до Марійського санктуарію в Люрді. Як вона відбувається читайте на сайті Паризької єпархії

День 3: Літургія в Ґроті Об’явлення 

Прощу завершила урочиста Літургія в Ґроті Об’явлення, яку очолив владика Лондонський Гліб Лончина, який у своїй проповіді наголосив на безумовності Божої любові.

Дякуючи паломникам, владика Борис Ґудзяк розповів про славу українського Люрду і заохотив їх частіше приїжджати та поширювати інформацію про нього.

Незважаючи на зливу, паломники взяли участь у спільній молитві.

День 2: Нічні чування

Іновацією цьогорічної прощі стали нічні чування в українській церкві, під час яких паломники могли заглибитися в роздуми і особисту молитву під час тихого співу та читання уривків з Євангелія та розважань. Центром духовної уваги стала Богогодиця: Її об’явлення в Люрді та візуальний образ руки Єжи Новосельського.

День 2: Доповідь про Єжи Новосельського та розпис української церкви в Люрді

Польсько-українського художника Єжи Новосельського вважають одним з найкращих художників і теоретиків ікони другої половини XX століття. Переважна більшість його творів та стоять розписані ними церкви. Єдина церква його авторства поза кордонами Польщі – це церква Успіння Пресвятої Богородиці у Люрді, яку його запросив розписувати отець Павло Когут. Митець розмалював церкву за 4 місяці – з січня по квітень 1984 року.

Мистецтвознавець Ева Рибаль – одна з найкращих спеціалістів з західного мистецтва – розповіла паломникам про митця, його творчість та контекст, у якому варто відчитувати розпис храму.

“В розписі домінує темно-синій колір, який багатьох тривожить. Для Новосельського він символізує печеру, у якій народився Господь і також ґроту Об’явлення в Люрді. Цей храм – це наша печера, де ми покликані побачити Христа Воплоченого і Розп’ятого.”

“Богородиця-Оранта, у якій так яскраво присутній червоний колір – була одним з улюблених образів художника. Вона наче обпалена. Богородиця наче виплакала всі сльози за долями людей, яких скалічило ХХ століття”

“Новосельський не стільки порушує канон, скільки його доповнює”.

День 2: Молебень до Пресвятої Богородиці біля українського храму

Незважаючи на дощ і похолодання, прочани взяли участь у Молебні до Пресвятої Богородиці, який очолив владика Діонісій Ляхович на території подвір’я українського храму.

День 2: Літургія в храмі святої Бернадетти: «Господь увійшов у шатро нашого часу»  

На другий день прощі українці з західної Європи зібралися на святкову Літургію в церкві святої Бернадетти на території Люрдського санктуарію. Літургію очолили владики Діонісій Ляхович, Гліб Лончина і Борис Ґудзяк, з якими співслужили священики з Італії, Франції, Іспанії та України, які прибули на прощу разом з вірними.

Церква Бернадетти, яка за офіційними даними може вмістити до 5000 осіб, не була заповнена повністю, проте панувала родинна атмосфера. Вірні, що з’їхалися з різних куточків Європи, були раді можливості молитися спільно.

Владика Борис у проповіді зупинився на читаннях з Святого Письма.

«У Апостола Павла чуємо, що поки ми живемо в наметі цього віку, в нашому тілі і часі, ми стогнемо. Багато з нас привезли свій стогін до Люрду. Багато з нас приїхали з жалобою, недугою, неміччю, неспокоєм душі, тягарем, конфліктом… Чи згадаймо війну в Україні, бо хоча ми й далеко, ми не можемо сховатися від її тіні і хмар… Скільки людей змушені виїхати… Скільки у вас, що працюєте тут, труднощів… Ми стогнемо у нашому наметі. Але саме у цей намет, у наш час, прийшов Господь. Вибравши Богородицю, Він увійшов в наше життя, щоб його преобразити. Щоб ми зрозуміли, що ми не приречені. Якщо ми віримо, що Христос своєю смертю подолав наш гріх і нашу смерть, все виглядає по-іншому. Лист надії – Святе Письмо – написаний для кожного з нас, дозволяє нам повірити. Як повірив сотник – за нашими мірками секулярний політик – у сьогоднішньому Євангелії».

«Ми можемо піти в купіль, здійснювати прощі, походи зі свічками, але чи ми насправді віримо, що Господь нас так любить, що може зцілити здалека? Звичайно, що на прощу треба йти, треба підтримувати одне одного. Однак треба вірити, що Бог нас так любить, що Він увійшов у наш біль, у намет нашого часу, і Він нас спасе. Це не залежить від нас. Він спасає, а наші зусилля – це приєднання до факту спасіння. Він має владу і нас рятує. Він дасть те, що ми потребуємо для нашого щастя і спасіння».

«Господь так полюбив Бернадетту, що послав Богородицю, щоб через цю бідну дівчину ми могли скріпити свою віру, що Бог любить і зцілює нас».

 

Владика Борис пригадав і повторив своє минулорічне завдання-прохання про щоденне читання Святого Письма.

«Щоб ви почули як Бог вас любить, як Він звертається до вас щодня, щоб скріпити Вашу віру, відкрити перспективу, що ми всі покликані до щастя Його Царства. Якщо ми всі житимемо цією вірою і цією свідомістю, то побачимо, що наше свідчення буде переконувати інших. Тоді плід нашої прощі буде дійсно прекрасним».

День 1: Спільною процесією і молитвою Вервиці розпочалася проща українців Західної Європи до Люрду

У п’ятницю, 26 жовтня, об’єднані молитвою і національними прапорами, українці спільно взяли участь у процесії Вервиці в Люрдському Марійному санктуарії. З цієї нагоди традиційні розважання під час молитви читалися також і українською мовою, та невеличкий український хор приєднався до мультинаціонального, що супроводжував молитву співом.

В прощі беруть участь українці Франції, Бельгії, Великобританії, Іспанії та Італії під духовним супроводом своїх єпископів – Бориса Ґудзяка, Гліба Лончини та Діонісія Ляховича. Крім того, до прощі приєдналися українці з України та пластовий курінь «Орден Хрестоносців», до яких належить владика Борис.