6-7 листопада в Раді Європи у Страсбурзі відбулася десята ювілейна зустріч з релігійного виміру міжкультурного діалогу на тему : «Мігранти та біженці: виклики і можливості – Роль релігійних і нерелігійних груп?».
Захід мав доволі численне представництво представників дипломатичного корпусу, Церков і релігійних організацій, академічних та громадських кіл. Як релігійні експерти, у зустрічі брали участь представники трьох українських Церков: архиєпископ Євстратій Зоря – представник УПЦ КП при європейських інституціях, єпископ Віктор Коцаба – глава Представництва УПЦ (МП) при міжнародних європейських організаціях, о. Ігор Ранця – голова Комісії з екуменічних і міжрелігійних зв’язків Паризької єпархії УГКЦ.
У вступних доповідях організатори заходу окреслили головні завдання роботи учасників круглих столів: шукати оптимального співвідношення ролей між релігійними та світськими організаціями, котрі займаються питанням мігрантів і біженців; проаналізувати різні аспекти інтеграції мігрантів і біженців у місцеві середовища та шляхів збереження ними ідентичності, зрозуміти роль окремих релігійних організацій при вирішенні конкретних проблем біженців та мігрантів. Саме ці питання обговорювали на двох круглих столах: «Від прийняття до інтеграції: роль релігійних і нерелігійних груп» та «Роль релігійних і нерелігійних груп у розвитку міграційної політики».
У своєму виступі на круглому столі архиєпископ Євстратій Зоря звернув увагу на велику кількість внутрішньо переміщених осіб, якими опікуються Українські Церкви, та назвав справжні причини цього ще нещодавно невідомого в Україні явища – відверта агресія сусідньої держави на Сході України та окупація Криму. Владика також пояснив велику гуманітарну та миротворчу роль УПЦ КП у вирішенні проблем внутрішніх біженців в Україні та запропонував започаткувати в Раді Європи платформу для постійного діалогу.С
Священик Ігор Ранця у своєму виступі звернув увагу на два важливі аспекти ролі УГКЦ для мігрантів у західноєвропейській діаспорі – слугувати містком до Батьківщини та гуртувати мігрантів у спільноти для збереження ідентичності і колективного вирішення проблем інтеграції в місцеві суспільства, зауваживши, що такі ролі недоступні для світських організацій.
Владика Віктор Коцаба, інформуючи про працю в УПЦ (МП) з внутрішньо переміщеними особами в Україні, озвучив тези про те, як УПЦ (МП) єднає Україну із Донбасом та Кримом, за що потерпає від дискримінації державою та від рейдерського захоплення храмів на Заході України представниками УПЦ (КП) та УГКЦ. Варто зауважити, що владика Віктор не спілкувався з представниками Постійного представництва України в Раді Європи та відверто перебував під опікою ігумена Філіпа Рябих – представника РПЦ при Раді Європи, котрий також опікувався і доволі численною делегацією із Російської Федерації.
Представники останньої в унісон наводили численні приклади захисту прав мусульман та величезні гуманітарні витрати Російської Федерацій на прийняття біженців з України через існуючий там внутрішній конфлікт. У тому контексті тези владики Віктора Коцаби виглядали узгодженими із позицією Російської Федерації, бо ілюстрували релігійно-конфесійний аспект гострого конфлікту в українському суспільства. Однак на заході було чимало можливостей неофіційного спілкування між учасниками, які дали змогу зрозуміти, що європейська спільнота доволі добре схоплює справжні причини нинішньої ситуації в Україні та розрізняє, де має справу з російською пропагандою.
Однак на заході було чимало можливостей неофіційного спілкування між учасниками, які дали змогу зрозуміти, що європейська спільнота доволі добре схоплює справжні причини нинішньої ситуації в Україні та розрізняє, де має справу з російською пропагандою.