Сьогодні вночі, після довгої і виснажливої хвороби на 93-му році життя упокоїлася в Бозі Ярослава Ґудзяк – Мати владики Бориса Ґудзяка, правлячого єпископа Паризької єпарзії, та доктора Марка Ґудзяка.
В офіційному повідомленні родина написала:
Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління.
12 червня о 23:35 в Сиракузах упокоїлася в Бозі славної пам’яті Ярослава Ґудзяк – Сестра, Мама і Бабуся.
Упокоїлася в мирі, оточена молитвою.
Прощання та похоронні відправи в Сиракузах відбудуться 14 червня з 16:00 до 19:00 в Buranich Funeral Home (5431 W Genesee St Camillus, NY 13031)
Похоронна Божественна Літургія служитиметься 15 червня о 16:00 в храмі святого Івана Хрестителя в Сиракузах (207 Tompkins Street Syracuse, NY 13204)
Погребення відбудеться в суботу 16 червня о 12:00 на українському цвинтарі святого Андрія Первозванного в South Bound Brook (240 Main St, South Bound Brook, NJ 08880)
Родина щиро дякує за широку молитовну підтримку та відчутну духовну солідарність.
Сини Борис і доктор Марко з дружиною Ромою, внуки Катерина, Григорій, Захарій, сестра Стефанія.
Біографія пані Ярослави Ґудзяк
Я бачив пані Ярославу всього три рази. Наші зустрічі були короткими: перша десь біля 30 хвилин, друга всього 5 хвилин, а третя близько двох годин. Вперше я її зустрів у Львові на Парковій, де і познайомився. Там були також інші люди, але пані Ярослава знайшла можливість поцікавитися мною, і запитувала про мене, мою родину, моє покликання і моє служіння у Франції. Вдруге я бачив пані Ярославу в катедральному храмі святого Юрія в Львові під час хіротонії владики Бориса і наприкінці лише зміг з нею привітатися. Втретє я зустрівся з нею в Америці, в Сиракузах, в 2013 році. Літом я був в Канаді і з друзями поїхав відвідати пані Ярославу. Вона нас пригощала обідом. Як кожна мама, розпитувала про свого сина владику Бориса і розказувала нам про нього.
Ці зустрічі залишили в моїй пам‘яті милі спомини про цю ніжну, шляхетну і глибоко віруючу жінку, яка ціле своє життя подарувала для слави Божої, своєї Церкви, родини, спільноти, для України. Вона цікавилися всім і мала дуже гарне почуття гумору. Тих дві години я побував як в себе вдома. Її родинність була тією домінуючою рисою, яка притягувала і робила таке розположення духа, що навіть тисячі кілометрів не були відстанню для того, щоб відчувати, що ця людина молиться за тебе і є близькою.
Сьогодні дякую Богові за дар її життя і його плоди, за владику Бориса і доктора Марка, які мали таку прекрасну маму.
Нехай спочиває у Бозі.
о. м-т Михайло Романюк
“Її постава була миротворчою, а присутність – ушляхетнювала. Її простота була виявом мудрості життя, а її милосердя та жертовність – глибоким розумінням потреб інших. Вона не була великим промовцем, але її слова несли у собі надію, спокій та життєдайність. Важкі життєві випробування, яких вона зазнала на своїй життєвій дорозі, не знищили радості у її серці, якою вона радо ділилась з усіма. Джерелом усього цього була велика довіра до Бога, яку вона передала своїм дітям. Вчора вночі, Господь покликав її до себе, щоб навіки огорнути своєю Любов’ю. У цей час зустрічі із Творцем, пам’ятаймо її та усю її родину у своїх молитвах. Вічна їй пам’ять!
о. Роман Остап’юк