У катедральному Соборі св. Юра  у Львові відбулася архиєрейська Божественна Літургія, на якій владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський, уділив пресвітерське рукоположення Миколі Гривнаку, дотеперішньому дияконові Львівської архиєпархії, котрий досі звершував своє служіння в катедральному Соборі св. Володимира в Парижі.

Звертаючись до присутніх, які стали свідками народження нового священика, та до нього самого, митрополит Ігор пояснив, що Господь Ісус Христос сам обирає до такої місії кого захоче. Однак, священик будучи недосконалим, подібно до апостолів, які теж були недосконалими, і наступником яких у певний спосіб він є, повинен постійно над собою працювати. Владика-митрополит заохотив новопоставленого о. Миколу оправдати надії, які покладає на нього Церква Христова у Франції, для чого порадив йому не вдаватися до духовної відпустки, а натомість молитвою та постом веслувати проти течій цього зіпнутого світу.

Отець Микола Гривнак закінчив Львівську духовну семінарію Святого Духа, довершивши підготовку до священства в червні 2015 року у Франції в римо-католицькій семінарії м. Ліон, де він також допомагав місцевій греко-католицькій парафії св. Атанасія як піддиякон. Після дияконських свячень у січні 2016 року Микола трудився в Парижі, готуючись до священичого служіння у Марселі та до морського капеланства у портах півдня Франції, куди його скеровує владика Борис Ґудзяк, єпарх Паризький.

У молодій Паризькій єпархії вельми радіють з того, на її теренах буде ще один священик, і водночас складають подяку Львівському архиєпископству загалом та митрополиту Ігорю зокрема за щедру підтримку. Адже, крім о. Миколи Гривнака, тут трудяться ще три львівські священнослужителі: о. Ігор Ранця, о. Володимир Пендзей та д. Михайло Шевцов.

Новопоставлений отець Микола є одруженим священиком, та разом із своєю дружиною Оксаною чекають народження донечки. Оксана не могла прибути з Парижу до Львова через вагітність, тому спостерігала за рукоположенням свого чоловіка через засоби Internet-зв’язку, а тепер разом із цілою громадою з нетерпінням чекає його повернення.

«Тішуся за свого чоловіка, який довго йшов до цієї мети, і не сумніваюся, що він буде добрим священиком. Коли йому співали «Аксіос», то я цілком із цим погоджувалася, а щоби це “Аксіос” завжди залишалося правдивим, буду супроводжувати священство Миколи молитвою», – ділиться своїми пережиттями Оксана.