1 грудня 2014 р. на 86-му році життя після важкої хвороби спочив у Бозі політв’язень радянського режиму, письменник, філософ, гоголезнавець, головний редактор православної газети «Наша віра» Євген Сверстюк

Вибачте за відвертість наступних слів.

З глибини душі дякую Богу за Євгена Сверстюка.

За чверть століття знайомства, безпосередности в стосунках, теплу усмішку.

Зокрема, за життєве свідчення і слово.

Подумайте: чого би в нас не було, якби не було Сверстюка?

Сверстюк задавав стиль.

Планка шляхетности, глибини та тонкости, яку Він поставив, була і лишатиметься еталоном.

Більш ніж півстоліття він був моральним камертоном нашого народу.

Для мене він — життєвий авторитет; я хотів на нього рівнятися.

Пан Євген незамінимий. Властиво, навіть не спадає на гадку, що може бути хтось інший такий. Не треба шукати другого Сверстюка. Тим, хто хотів бачити, слухати й чути, життя не вистачить, щоб засвоїти те, що від нього променювало.

Я його щиро любив і щасливий, що відчував його прихильність і любов, хоч якось ніяково мені було від того. У нього був інший рівень свободи та автентики.

Особливо вдячний Пану Євгену за скромність, розуміння, за переможний, безпретензійний позитив.

Маючи його в моєму житті, я чувся обдарованим, багатим. Від кожної зустрічі з ним відходив кращим, трохи зростав.

Євген Сверстюк був для мене Богоносцем, що перейнятий Святим Духом.

Тому і з його переставленням легко на душі.

Легко, таїнственно–радісно…

Спасибі.

Спочивайте.

Со святими упокой.

Вічная памʼять!

+Борис

P.S. Хочу бути там, де Ви….