У четвер 10 листопада українські душпастирі Паризького та Страсбурзького регіонів Франції зустрілися в Українському Домі ім о. Павла Когута у с. Маквілер, що в Ельзасі, у рамках своїх регулярних «деканальних зустрічей».
У 80-90-ті роки українська домівка у Маквілері слугувала місцем зустрічі багатьох поколінь українців, які організовували тут літні дитячі та юнацькі табори. Божественну Літургію очолив судовий вікарій Паризької єпархії прот. Іван Дуфанець, який опікується українцями Страсбурга та усіх підконкордатних територій Французької Республіки.
«Хіба тато не радіє, коли діти тішаться? Так і наш Небесний Отець радіє, коли ми тішимося із можливості зустрітися тут у Маквілері, вперше так чисельно відтоді, коли відбулася інсталяція попереднього настоятеля, о. Святослава Горецького», – зауважив у проповіді о. Іван.
Відштовхуючись від Євангелія дня за григоріанським календарем, отець Іван пояснив, як важливо зберігати внутрішню єдність за складних обставин, з якими ми усі стикаємося.
Паризька єпархія працює над подальшою місією Українського дому в Маквілері, заснованого о. Павлом Когутом, семінарійно однокурсником папи Бенедикта XVI. На час війни цей дім прийняв декілька родин новоприбулих українців. Водночас, тривають ремонтні роботи з ціллю остаточно адаптувати його до чинних будівельних норм.
На закінчення Божественноі Літургіі протосинкел єпархії о. Ігор Ранця подякував п. Сеголен Миколенко, очільниці кабінету єпископа, за її жертовне заангажування у справу Українського Дому в Маквілері: її стараннями, завдяки мерії м. Маквілер, благочинній фундації Œuvre d’Orient та приватним спонсорам вдалося акумулювати необхідні кошти, щоби фактично уже завершити перший етап робіт. У свій час покійний чоловік Сеголен, п. Володимир Миколенко, був архітектором однієї із будівель.
Учасники події раділи із присутності п. Гертруди Романюк, яка тривалий час, у найскладніший період опікувалася цим домом, а також з подякою згадували о. Святослава Горецького та жертовність його родини, яка спричинилася до відновлення Маквілеру.
Відслужено також Панахиду на місцевому цвинтарі, де поховані отці Павло Когут та Іван Лужецький, історик церкви.
Після обіду у місцевому ресторані священики детально оглянули приміщення Українського Дому ім о. Павла Когута та поділилася ідеями щодо його подальших його перспектив, зокрема в контексті активізації єпархіяльних комісій та мирянського апостоляту. На зворотній дорозі паризькі отці відвідали Меморіал Верденської битви 1916 року та звершили коротку молитву на місцевому некрополі.
