22-23 лютого Лаурент Ноуен, брат всесвітньо відомого християнського письменника і проповідника отця Генрі Ноуена, на запрошення владики Бориса Ґудзяка відвідав Паризьку єпархію і розповів про діяльність та духовний спадок брата. Зустрічі відбулися в Єпархіальному домі в Вансені та в катедрі на Сен-Жермен в Парижі. Він поділився своїми міркуваннями та інтерпретаціями творів о. Генрі та власним відкриттям його особи, що сталося вже після смерті брата від раптового інфаркту. Отець Генрі був вчителем та сповідником владики Бориса Ґудзяка, й його твори та постава вплинули на створення Українського католицького університету та дух Паризької єпархії.
«Я не мав багато до діла з братом, поки він ще був живий. Він присилав написані ним книжки, я їх читав, але не розумів. Лише після його смерті я зрозумів, що втратив», – розповів Лаурент.
Генрі Ноуен народився 1932 року в Нідерландах. В 25 років став священиком. З 1966 року розпочав викладацьку кар’єру. Навчав психології в Нотр-Дамі, згодом в Амстердамі та Утрехті. Здобуває докторський ступінь з богослов’я. Період роботи отця Генрі в Єльському університеті тривав 10 років. 1981 рік отець подорожує Латинською Америкою. Після повернення до США підписує контракт з Гарвардським університетом. 1983 року отець місяць проводить у Мексиці, далі мандрує до Нікарагуа та Гондурасу.
Викладання і подорожі виснажили отця Генрі. Знайомство та дружба з Жаном Ваньє допомогли йому відкрити спільноту «L’Arche». Спочатку він проводить 9 місяців в спільноті в Франції, а вже 1986 року переїжджає та стає частиною спільноти в Канаді L’Arche Daybreak, де він провів 10 останніх років свого життя, де опікувався глибоко неповносправним чоловіком на ім’я Адам. Свій досвід він багато описував.
О. Генрі Ноуен написав 39 книжок і безліч статей. Його основним завданням було розказувати про Христа і людину в сучасної світі, відкривати Бога у слабких світу цього. Символічним виявився той факт, що розповідь відбувалася напередодні Неділі Блудного Сина. Генрі Ноуен глибоко переживав цю притчу та картину Рембранта, якій і присвятив одну зі своїх книг.
«Він розмірковував над своїм покликанням, як саме він мав наслідувати Христа. Він частково вигорів як священик. Ми виросли в католицькій родині, наш дядько був священиком. Сам Генрі був «професійним віруючим», викладачем богослов’я. Він мав знати, ким є Бог. І хто для нього відкрив Бога? Адам! Для мене це велика таємниця. Як ми знаємо Бога? Хто наш Адам?»
«Якщо ми поставимо слабких у центрі нашого життя, то зробимо цей світ кращим, бо у жорстокому світі, де всі боряться і воюють, слабкі не мають шансу вижити.
“Ubi caritas et amor, Deus ibi est. Де милосердя і любов, там є Господь. Навіть більше, де я є милосердям і любов’ю, там є Господь».
«Не варто слухати мене чи навіть прислухатися до того, що писав чи казав мій брат, треба прислухатися до себе – ви маєте стати тим, ким покликані стати».
«У якийсь момент ми надто сильно повірили, що Христос вознісся, пішов на небо. Покинув нас. Туди, на небо, ми не можемо піти. Але Ісус діє всередині нас. Дух Ісуса потребує наших рук і ніг. Ми не можемо йти за Ним на небеса, але можемо наслідувати тут, на землі»
«Треба бути християнами не лише в неділю. Але в понеділок теж. Інакше наша віра невидима».
Лаурент Ноуен – у минулому успішний юрист – є знаним благодійником в Україні. Створений ним Фонд отця Генрі допомагає лікарням, сиротинцям, старечим будинкам, центрам паліативної допомоги, сільським школам та багатьом іншим установам в Україні.
«Моє знайомство з Україною почалося з читання щоденника брата, який він писав протягом багатьох років, щоб краще усвідомлювати своє життя. І там, після чергового візиту до України, він написав, що познайомився з чудовим поетом хворим на ДЦП і хотів би йому подарувати електронну друкарську машинку, щоб він міг записувати свої вірші. Генрі не встиг і це вирішив зробити я», – розповів Лаурент.
З цього першого завдання розпочалося глибоке заангажування Лаурента Ноуена до багатьох проектів в Україні. Він пізнав брата і Україну, та продовжує допомагати вже 20 років. Однак неохоче приймає подяки і вважає, що отримує більше, ніж віддає.