Конференція з нагоди 25-річчя Баламандської декларації у Католицькому Університеті Лювена

У днях 26-28 листопада 2018 року у Лювенському центрі східного і орієнтального християнства (LOCEOC) місцевого Католицького Університету відбулася конференція «Рецепція Баламандської декларації (1993-2018) та нинішні відносини між Православними і Орієнтальними Церквами і їхніми Католицьким Церквами-сестрами», присвячена чвертьстолітньому ювілею документу Змішаної міжнародної комісії з богословського діалогу між Православною та Католицькою Церквами «Уніатизм, метод єдності в минулому та теперішній пошук повного сопричастя», оприлюдненого 23 червня 1993 року, та більш відомого нині як «Баламандська декларація».

Учасники конференції, організатором якої був професор Лювенського Католицького Університету д-р Пітер Де Мей, обговорювали і дискутували те, як відбувалося засвоєння положень Баламандської декларації протягом двадцяти п’яти років її існування у різних церковних середовищах – католицькому, православному, східно-католицькому.

Цікаво, що різні дискутанти, в т. ч.  неукраїнського походження, неодноразово зверталися до позиції Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського, висловленої у листі до кардинала Едварда Кассіді, префекта Конгрегації у справах Східних Церков, кілька місяців після оприлюднення документу. Тодішній предстоятель УГКЦ наголошував що неможливо змінити уніатизм як метод єдності у минулому, який є невідповідний для сьогодення. Однак, слід неодмінно змінити уніатизм як сьогоднішню модель існування Східних Католицьких Церков, бо він також є невідповідним – еклезіології Східної Церкви.

У конференції взяли участь представники Паризької єпархії, зокрема вл. Борис Ґудзяк, єпарх Паризький, який модерував одну із дискусій; о. Ігор Ранця, голова єпархіяльної Комісії з екуменічних і міжрелігійних зв’язків, який виступив із секційною доповіддю «Гаванська декларація та її інтерпретацію в Україні в контексті рецепції Баламандського документу», о. Микола Палюх, душпастир Лювена.

Серед учасників конференції були відомі професори о. д-р Андрій Онуферко (Оттавська духовна семінарія УГКЦ, Канада, колишній душпастир Лювена), д-р Барбара Галлєнслєбен (Фрібурзький університет, Швейцарія), д-р Ярослав Скіра (Інститут східнохристиянських студій ім. митр. Андрея Шептицького в Торонто, Канада), о. д-р Кирило Говорун  (Марімаунтський Університет Лойоли в Лос-Анджедесі, США),  о. д-р Едвард Фаруджа (Східний папський інститут у Римі, Італія), д-р Ґоран Секуловський (Святосергіївський інстиут у Парижі, Франція) та десяток інших.

Доповідачі та дискутанти звернули увагу на суперечність між відкиненням уніатизму у Баламандському документі та, з іншого боку, визнанням права Східних Католицьких Церков на існування; чимало часу присвятили темі богословської неточності поняття «Церкви-Сестри», що фіґурує у Баламандському документі. Владика Борис Ґудзяк звернув увагу на одне із фундаментальних прав людини – право на свободу переконань, та запропонував застановитися над питання про те, чи дозволити б собі католики у Західній Європі порушувати питання про право протестантів на існування.

Унікальною рисою конференції було те, що вона розглянула проблематику не лише католиків східної традиції (греко-католиків), але католиків орієнтальних обрядів. Публікація збірника доповідей планується на березень 2018 року.