З 19 по 21 червні в монастирі сестер-цистерціанок Меґрож у Фрібурі (Швейцарія) відбувся літургійний семінар для духовенства і мирян єпархії святого Володимира Великого в Парижі.

У семінарі, який проводив о. д-р Василь Рудейко, заступник голови Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ та завідувач кафедри літургійних наук Українського католицького університету, взяли участь 26 осіб із Франції, Бельгії, Нідерландів і Швейцарії.

Доповідач зупинився на христоцентричності літургійної молитви у візантійській традиції. «Збираючись на богослужіння, вірні перебувають в есхатологічному очікуванні Христа і Святого Духа. Тому літургія є насамперед Таїнством Христа. Літургією ми являємо Христа світові й самі стаємо видимими знаками Його невидимої благодаті, щоб ділитися досвідом спілкування з Ним із тими, хто може долучитися до Церкви. Ціла літургія є пов’язана з життям Христа і відображає цілісний план спасіння світу. Христос присутній у літургії завжди: в жертві Євхаристії, в особі служителя, у святих Таїнствах, у Своєму слові (Євангеліє) і коли церква збирається на спільну молитву. Без Його безпосередньої, живої присутності наше зібрання буде чим завгодно, тільки не християнською молитвою», – зазначив о. Рудейко.

Доповідач порівняв таїнство Христового Воплочення з призмою, яка розсіює божественне світло на спектр способів спасіння людей. Літургія ж знову збирає цей спектр докупи, являючи світові божественне світло Христа.

«Вершиною літургійної молитви є Євхаристія, проте кожне таїнство і богослужіння має унікальне забарвлення і торкається нашого серця в унікальний спосіб. Богослужіння добового кола – насамперед, Вечірня, Утреня та Часи – освячують наш час, роблять його часом нашого спасіння. Цей таїнство передбачає плідність тих, хто його пережив: священики та вірні покликані альтруїстично ділитися таїнством зі своїми ближніми, усвідомлюючи, що літургія не є магічним жестом наших рук, а наслідком дії Божої благодаті», – пояснив літургіст.

У лекції “Вростання в молитву Церкви” отець Василь Рудейко наголосив на біблійній закоріненості літургійних текстів, які значною мірою складаються з псалмів, біблійних пісень та інших цитат зі Святого Письма.

Глибина та багатошаровість цих текстів закликають священиків і вірних до наполегливого пізнання літургії, щоб брати в ній участь осмислено, уникаючи надмірного спрощення та автоматизму. Літургія є логічною, тобто словесною: наш літургійний досвід повинен надаватися до осмислення, словесного вираження та ділення з іншими. Це ділення захищає літургію від надмірної суб’єктивності, емоційності та “магічності”. Проте літургія не є й винятково раціональною: вона сприймається одночасно розумом і серцем, естетично й інтелектуально. Священики та вірні не є механічними “трансляторами” літургійної традиції, вони повинні цю традицію артикулювати та переживати – звідси велика кількість богослужінь, текстів і мелодій у візантійському обряді. Але спільною метою всього літургійного життя є проповідь Бога, Його Слова, провадження людини духовними сходинками Христа: Воскресіння, Вознесіння, Праворучсидіння, Зновупришестя.

У лекції “Знайти час на часи” доповідач поділився конкретними порадами для молитовного життя. Зростаючи в ньому, слід усвідомлювати, що автентична молитва не є механічним сповненням правила, натомість треба дозволити їй провадити нас і структурувати наше життя своїм духом.

Як навчитися молитися?

• Купи молитовник або завантаж мобільний додаток Дивенсвіт.
• Старанно вправляйся в Літургії.
• Переходь від Я-молитви до Ми-молитви.
• Шукай спільноти у власній побожності і дотримуйся літургійних форм.
• Вглиблюйся в центр Літургії (богослужіння добового кола), не надаючи значної переваги другорядним літургійним вправам (вервиця, Хресна дорога тощо).
• Вчися сприймати Літургію не так із людського, як із божественного боку.
• Виховуй у собі не стільки “гріховну”, скільки радісну спасительну свідомість.
• Сприймай покаяння не оплакування свого сучасного стану, але як духовне перелаштування, переоцінку цінностей.
• Шукай у молитві і духовного, і розумового досвіду.
• Випрацьовуй об’єктивну, богоцентричну душевну поставу.
• “Жодного дня без рядка”: читати бодай короткий уривок зі Святого Письма чи житія святого дня.

Наприкінці отець Василь Рудейко заохотив душпастирів єпархії святого Володимира Великого сприяти, щоб вірні відчували літургію Церкви як свою особисту молитву. “Немає важливішого завдання, ніж навчити людей молитися разом із Церквою,” – наголосив експерт.

Під час семінару священики та миряни єпархії мали нагоду помолитися з монахинями монастирів Меґрож і Монторж візантійському та латинському обрядах, а також зустрітися з архиєпископом Томасом Ґалліксоном, апостольським нунцієм у Швейцарії, який до того був папським представником в Україні.

Семінар у Фрібурзі став п’ятим літургійним семінаром у Паризькій єпархії від вересня 2016 року. Крім того, в травні цього року відбувся майстер-клас із літургійного співу для вірних наших громад у Парижі та Венсені (Франція).