24 листопада відбулися поминальні заходи, присвячені 85-тій річниці Голодомору в містечку Санліс, що в українській історичній традиції пов’язаний з іменем Анни Ярославни, дочкою Ярослава Мудрого. Одружившись з французьким королем Генріхом I, вона стала королевою та після його смерті – реґенткою малолітнього короля Філіпа.

Поминання жертв Голодомору розпочалося з традиційного покладання вінків квітів та колосків до пам’ятної таблиці присвяченої Голодомору у цьому містечку на півночі від Парижа. У заході взяли участь єпарх Паризький владика Борис Ґудзяк, Надзвичайний та Повноважний Посол України у Франції Олег Шамшур, представники посольства та української громади Парижа і Санлісу.

Опісля в храмі святих Бориса і Гліба служили літургію, яку очолив владика Борис у співслужінні з священиками єпархії. Співом літургію супроводжували семінаристи Тернопільської семінарії Україської Греко-Католицької Церкви.

У своїй проповіді владика Борис зосередився на радикальності рішення йти за Христом і ставати Його учнями. «У ці дні, коли ми відзначаємо п’ятиліття початку Майдану, коли в Україні триває війна, коли у світі розвивається риторика ненависті, коли людське бажання панувати призводить до катастроф, у ці дні, коли ми молимося за жертв Голодомору, під час якого людська пиха і лукавство на найродючішій землі під час доброго урожаю призвели мільйони людей до повільної голодної смерті – у цей час нам легше зрозуміти покликання до радикальності у нашому духовному житті. Ми маємо справу з великими викликами. Йде боротьба за наше минуле і майбутнє, за нашу гідність. І хто стає на цей фронт, має бути радикальним  – у євангельському розумінні. Бог зробив радикальний вчинок – став одним з нас, помер, щоб нас спасти, щоб дати нам життя», – зазначив він, наголосивши також на радикалізмі жертви святих Бориса і Гліба, синів князя Володимира.

«Важливих речей не здобути легко, але вони доступні кожному. Кожен у своєму маленькому житті, у своєму конкретному служінні, у стосунках може бути ґрунтовним, вірним і жертовним. Вірячи, що ми створені, щоб жити вічно. Тоді смерть не страшна, тоді можна захистити свою землю, тоді можна з’єднатися з Христом на Його хресті і у Його Воскресінні», – підкреслив владика Борис.

Він також розповів присутнім про особливість свідчення Анни Ярославни, яка ще в ХІ столітті будувала мости з європейським світом, з Францією.

«Молімося одним за одного, щоб у нашому житті ми були достеменними, радикальними. Щоб ми приймали наші викликами, бо цього не може зробити ніхто інший, лише ми. І нехай мир і радість цього парадоксу і таїнства завжди буде з нами», – завершив владика своє слово до присутніх.

Після обіду в паризькій катедрі відбулася лекція Талі Заєць, канадської дослідниці українського походження, яка вивчала шлюбні зв’язки Київської Русі з західними та північними державами. Вона, на основі історичних документів та джерел, проаналізувала роль та вплив Анни Ярославни в тогочасній Франції.

День закінчився унікальним концертом проекту «Поліфонія», метою якого є дослідження, збереження та передання живої української пісенної традиції.  У програмі прозвучали унікальні народні поліфонійні пісні, що є справжнім скарбом української пісенної спадщини, якою Україна може ділитися з світом.

Автентичні виконавиці Доменіка Чекун із с. Старі Коні та родинний гурт із с. Сварицевичі Рівненської області і  фольклорний ансамбль «Божичі» з Києва разом з міжнародним складом музикантів зачарували глядачів особливими піснеспівами, які водночас відображали сум і тугу дня поминання жертв Голодомору та наповнювали енергією і життєрадісністю. Адже, як зазначив владика Борис: «Ми сьогодні не лише поминаємо жертв і думаємо про минуле, але й дякуємо за дар життя і дивимося у майбутнє».

Автентичні виконавиці відвідали Париж вперше і з захопленням розповідали про побачене на Монмартрі та в інших історичних місцях.

Несподіванкою для них та глядачів став експромт спільного співу із співачкою Русланою Лижичко, що розділила день поминання та заглиблення в історію зі спільнотою Санлісу та вірними Паризької єпархії.